Книги - ювіляри

"У кожного своя доля і свій шлях широкий..." Ці слова великого Тараса Шевченка стосуються людини. Та й книги, як і люди, мають свою долю, свою історію, вони народжуються, але не вмирають.

КНИГИ-ЮВІЛЯРИ 2017 РОКУ

Українські твори  

230 років - Г.Сковорода "Вдячний Еродій" (1787), "Убогий жайворонок" (1787)
200 років - П.Гулак-Артемовський "Справжня Добрість" (Писулька до Грицька Пронози) (1817)
190 років - П.Гулак-Артемовський "Батько та син" (1827)
185 років - Г.Квітка-Основ'яненко "Маруся" (1832)
180 років - Г.Квітка-Основ'яненко "Конотопська відьма" (1837)
180 років від виходу альманаху "Русалка Дністровая" (1837, Будапешт) - першої книги українською мовою в Галичині, виданої "Руською трійцею". В альманасі вміщено українські, сербські народні й обрядові пісні, гагілки, твори українських письменників
175 років - Т.Шевченко "Гайдамаки" (1842)
170 років - Л.Глібов, збірка "Стихотворения" (1847)
160 років - С.Руданський "Співомовки" (1857)
160 років - П.Куліш "Чорна рада" (1857)
155 років - Марко Вовчок "Народні оповідання", 2-й том (1862)
130 років - О.Пчілка "Товаришки" (1887)
130 років - М.Старицький "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" (1887), "Богдан Хмельницький" (1887)
130 років - Леся Українка "Русалка" (1887)
125 років - М.Старицький "У темряві" (1892)
125 років - Дніпрова Чайка "Дівчина - чайка" (1892)
125 років - Леся Українка "Досвітні огні" (1892)
120 років - Олена Пчілка "Рятуйте" (1897)
120 років - П.Грабовський "Доля" (1897)
120 років - Б.Грінченко "Дзвоник" (1897)
120 років - І.Карпенко-Карий "Мазепа" (1897)
115 років - В.Винниченко "Краса і сила" (1902)
115 років - Марко Вовчок, в журналі "Киевская старина" вперше надрукована казка "Чортова пригода" (1902)
115 років - Дніпрова Чайка "Плавні горять" (1902)
115 років - І.Карпенко-Карий "Гандзя" (1902)
115 років - Леся Українка "Відгуки" (1902)
115 років - І.Франко "У кузні" (1902)
110 років - Олена Пчілка "Збентежена вечеря" (1907)
110 років від виходу першого видання "Кобзаря" (1907, Росія) Т.Шевченка за редакцією В.Доманицького 
105 років - Леся Українка "Камінний господар" (1912)
90 років - М.Хвильовий "Вальдшнепи" (1927)
90 років від дня заснування літературно-мистецького і громадсько-політичного журналу "Дніпро" (1927), до 1937 р. "Молодняк", до 1944 р  "Молодий більшовик"
90 років від дня заснування "Літературної газети" (1927), нині "Літературна Україна"
85 років - М.Бажан "Смерть Гамлета" (1932)
80 років - Н.Забіла "Веснянка" (1937)
80 років - О.Іваненко "Джмелик" (1937)
80 років - М.Пригара "Весна" (1937)
80 років - М.Трублаїні "Шхуна Колумб" (1937)
80 років від дня видання "Літопис друку. Газетні статті" (1937), нині - "Літопис газетних статей"
65 років - О.Гончар "Таврія" (1952)
60 років - І.Багмут "Шматок пирога" (1957)
60 років - І.Багряний "Буйний вітер" (1957)
60 років - М.Бажан "Батьки й сини" (1957)
60 років - П.Воронько " Казка про Чугайстра" (1957)
60 років - П.Глазовий "Пушок і Дружок" (1957)
60 років - О.Гончар "Перекоп" (1957)
60 років - П.Загребельний "Дума про невмирущого" (1957)
60 років - Л.Костенко "Проміння землі" (1957)
60 років - Л.Письменна "Золотогривий" (1957)
60 років - М.Стельмах "Як журавель збирав щавель" (1957)
60 років - Б.Чалий "Продавцізаморських сувенірів" (1957)
60 років - А.Шиян "Лелеки" (1957) 
55 років - І.Драч "Соняшник" (1962)
55 років - А.Малишко "В синім полі" (1962)
55 років - І.Микитенко "Дитинство Гавриїла Кириченка" (1962)
55 років -  В.Симоненко "Тиша і грім" (1962)
55 років - М.Стельмах "Маленька Оленка" (1962)
50 років - Н.Бічуя "Канікули у Світлогорську" (1967)
50 років - Ю.Герасименко "Наталка і Великий Вітер" (1967)
50 років - П.Глазовий "Щоб вам було весело" (1967)
50 років - Є.Гуцало "З горіха зерня" (1967)
50 років - Л.Компанієць "Біжімо стрічати весну" (1967)
50 років - В.Ладижець "Ой чесало дівча косу" (1967)
50 років - Л.Письменна "Жар-пташенята" (1967)
50 років - М.Познанська "Щоб ти був щасливий" (1967)
50 років - М.Сингаївський "Метелик у портфелі" (1967)
50 років - Б.Чайковський "Капітан Морський Вузол" (1967)
45 років - О.Гончар "Бригантина" (1972)
45 років - М.Стельмах "Літо-літечко" (1972)
45 років - М.Трублаїні "Крила рожевої чайки" (1972)
40 років - А.Качан "Ворота міста" (1977)
40 років - А.Костецький "Все про мене" 
35 років - П.Загребельний "Я, Богдан" (1982)
35 років - В.Малик "Князь Кий" (1982)
35 років - В.Нестайко "Загадка старого клоуна" (1982)
35 років - Д.Павличко "Смерічка" (1982)
35 років - В.Скомаровський "Сонячні зернята" (1982)
35 років - В.Сосюра "Для тебе зорі сяють" (1982)
35 років - П.тичина "Лісові дзвіночки" (1982)
30 років - Л.Костенко "Сад нетанучих скульптур" (1987)  

Зарубіжні твори 

535 років - Евклід "Начала"
320 років - Історії Ш. Перро
205 років - казки братів Грімм: "Золотий гусак", "Король-Жабеня, або Залізний Генріх", перша частина збірки "Дитячі і сімейні казки"
190 років - Ф.Гауф "Карлик Ніс" 
180 років - Г.К.Андерсен "Нове вбрання короля"
180 років - М.Лермонтов "Бородіно" і "Смерть поета"
180 років - О.Пушкін "Анчар", "Дубровський"
170 років - І.Тургенєв "Записки мисливця" 
170 років - І.Гончаров "Звичайна історія"
170 років - М.Гоголь "Мертві душі"
165 років - М.Тургенєв "Муму"
165 років - Л.Толстой "Дитинство"
165 років - Р.Бічер-Стоу "Хатина дядька Тома"
155 років - І.Тургенєв "Батьки і діти" 
155 років - Р.Флобер "Саламбо"
155 років - В.Гюго "Знедолені"
150 років - Ш.де Костер "Легенда про Уленшпігеля" 
150 років - Ф.Достоєвський "Злочин і кара"
150 років - Ж.Верн "Діти капітана Гранта"
150 років - Г.Уеллс "Людина-невидимка"
150 років - Б.Стокер "Дракула"
150 років - Д.Мамин-Сибіряк "Оленчині казки"
145 років - Ж.Верн "Навколо світу за 80 днів"
145 років - Л.Толстой "Азбука", "Кавказький бранець"
135 років - М.Твен "Принц і жебрак"
130 років - А.Чехов "Каштанка"
125 років - Н.Гарін-Михайловський "Дитинство Теми" 
120 років - Е.Войнич "Овод"
115 років - А.Конан Дойл "Собака Баскервілів" 
115 років - Б.Поттер "Пітер кролик" 
110 років - О.Блок "Балаганчик" 
105 років - М.Горький "Воробьишко"
105 років - Т.Драйзер "Фінансист"
105 років - А.Ахматова, збірник віршів "Вечір"
105 років - А.Конан Дойл "Загублений світ"
100 років - К.Чуковський "Крокодил"
95 років - Р.Сабатіні "Одіссея капітана Блада" 
95 років - К.Чуковський "Мойдодир", "Тараканище"
90 років - Р.Білих і Л.Пантелєєв "Республіка ШКІД" 
90 років - С.Маршак "Пошта"
85 років - М.Шолохов "Піднята цілина"
80 років - Дж.Толкін "Хоббіт, або Туди і назад" 
75 років - А.Сент-Екзюпері "Маленький принц" 
70 років - А.Франк "Щоденник Анни Франк"
70 років  - Б.Польовий "Повість про справжню людину" 
65 років - Е.Хемінгуей "Старий і море"
60 років - І.Єфремов "Туманність Андромеди"
60 років - В.Желєзніков "Дивак з 6-Б" 
55 років - Л.Давидичев "Важке, повне негараздів і небезпек, життя Івана Семенова, другокласника і другорічника"
55 років - Ст.Медведєв "Баранків, будь людиною!" 
45 років - Т.Александрова "Домовичок Кузя"

КНИГИ - ЮВІЛЯРИ 2016 РОКУ
960 років від початку переписування (1056) зі староболгарського оригіналу Євангелія дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира - "Остромирове Євангеліє", що є однією з найдавніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції. Містить вибрані євангельські читання для неділі й свят, є важливим джерелом для вивчення давньослов'янської і давньоруської мов. Завершено переписування в 1057 році. Нині зберігається в Російській національній бібліотеці (м.Санкт-Петербург).
940 років від створення "Ізборника Святослава" (1076) - пам'ятки давньоруської книжності, одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів морально-етичного характеру, укладеного дияконом Іоанном у Києві для князя Святослава Ярославича на основі рукописів бібліотеки Софійського собору. Тексти збірника містять настанови християнського життя, матеріали з граматики, поетики, риторики. Рукопис зберігається в Російській національній бібліотеці (м. Санкт-Петербург). 
910 років від того часу, як князь Володимир Мономах уклав перший дидактично-художній твір Київської Русі "Повчання дітям". Відомості про цю працю Мономаха науковці вперше знайшли у Лаврентіївському списку "Повісті минулих літ", датованому 1377 роком. У "Повчанні ітям" автор дає настанови своїм дітям та цсім нащадкам Київської Русі: вчить їх бути розумними, хоробрими, гуманними, чуйними до людей, відстоювати інтереси Батьківщини, захищати її від ворогів, трудитися, поважати старших і жінок, жаліти дітей, сиріт, поширювати у країні освіту, сприяти дброчинності. 
615 років від переписування (1401) ченцем Станіславом Граматиком у Нелабському замку (селище Королево, Закарпаття) Євангелія ("Королевське Євангеліє"). Замовником книги був дворянин Іштван (Степан) Вінц. Євангеліє написано церковнослов'янською мовою зі значною кількістю українських живорозмовних рис (близько сімнадцяти). Нині рукопис зберігається в Закарпатському краєзнавчому музеї в Ужгороді. 
455 років від написання на Волині "Пересопницького Євангелія" (1561) - першого з відомих перекладів Святого Письма староукраїнською мовою з церковнослов'янської мови болгарської редакції. Над рукописом працювали чернець Григорій, писець Михайло Василієвич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій. Роботу над перекладом розпочато в 1556 році в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці, продовжено та закінчено - у Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці. Книга стала символом української державності, на ній присягають президенти України. Нині пам'ятка зберігається в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського. 
435 років від першого повного видання (1581) "Острозької Біблії", надрукованої староукраїнською мовою в Острозькій друкарні Іваном Федоровим на кошти К.К.Острозького. Біблія відіграла важливу роль у боротьбі проти наступу католицької церкви на православ'я і є визначною пам'яткою книгодрукування в Україні. 
370 років від виходу друком (1646) пам'ятки української культури XVII століття "Перло многоценное" - збірки прозових і віршованих творів релігійно-моральної тематики, молитовного і педагогічного призначення. Написана і видана вченим-богословом і педагогом Кирилом Ставровецьким.
355 років від виходу у світ (1661) першого друкованого видання церковнослов'янською мовою "Києво-Печерського патерика" - пам'ятки східнослов'янської житійної літератури, збірника творів реальної та легендарної історії Києво-печерського монастиря, оповідань про жіяльність його засновників Антонія й Феодосія. їхніх учнів і послідовників та голону святиню монастиря - соборну церкву Успіння Богородиці. Патерик справив істотний вплив на розвиток української літератури та мистецтва (агіографії, культової поезії, іконописання, графіки тощо).
  

КНИГИ - ЮВІЛЯРИ 2015 РОКУ

830 років - "Слово о полку Ігоревім" (1185-1187)
"Слово о полку Ігоревім" - героїчна поема кінця ХІІ століття, одна з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури. Оригінал твору відкрив граф Олексій Мусін-Пушкін, відкупивши його в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоіля 1791 року, і видав друком у Петербурзі 1800 року при співпраці знавців палеографії М.Малиновського і М.Бантиша-Каменського. Сам рукописв і більшість друкованих примірників "Слова..." згоріли під час московської пожежі 1812 року. Брак оригінального списку викликав уже на початку ХІХ століття появу скептиків, які вважали "Слово..." пізнішим фальсифікатом. Через відомі політичні умови перед у дослідах над "Словом..." вели російські науковці. Зваживши, що мова, якою написано "Слово...", в основі - давньоруська мова, поему зараховують до своєї літератури українці, білоруси й росіяни. Проте ніхто з поважних учених не заперечує, що оема постала в Україні і що багато її мовних і поетичних засобів мають яскраво український характер. У 1920-х оках М.Скрипник домагався вихнати приналежність "Слова..." лише до української літератури. Така позиція М.Скрипника цілком виправдана: твір присвячено військовим дружинам і землі Трояні (Троянь - Провідна зоря, Христинівка України).  
180 років - Г.Квітка-Основ'яненко "Сватання на Гончарівці" (1835)
180 років - М.Гоголь "Тарас Бульба" (1835)
175 років із часу виходу у світ (1840) першої поетичної збірки Т.Шевченка "Кобзар"
170 років - П.Куліш "Чорна рада" (1845)
145 років - Ж.Верн "Двадцять тисяч льє під водою" (1870)
140 років - П.Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні" (1875)
130 років - І.Карпенко-Карий "Наймичка" (1885)
120 років - І.Нечуй-Левицький "Маруся Богуславка" (1895)
80 років - Ю.Яновський "Вершники" (1935)
70 років - А.Ліндгрен "Пеппі Довгапвнчоха" (1945)
55 років - В.Сосюра "Розстріляне безсмертя" (1960)
40 років - П.Загребельний "Євпраксія" (1975)
35 років - П.Загребельтний "Роксолана" (1980)
20 років - Дж.Роулінг "Гаррі Поттер і флософський камінь" (1995)
10 років - М.Павленко "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" (2005)

КНИГИ - ЮВІЛЯРИ 2014 РОКУ

295 років - повість Д.Дефо "Робінзон Крузо" (1719)
Наприкінці квітня виповнилось 295 років, відколи побачив світ знаменитий роман англійського письменника Даніеля Дефо про пригоди Робінзона Крузо. Чи ж існував він насправді? 
Чоловіка саме з таким ім'ям не існувало. Проте його пригода - аж ніяк не цілковита вигадка письменника. І цьому є документальне підтвердження...
У вересні 1704 року 28-літній англієць Александер Селкерк найнявся служити боцманом на корабель "П'ять портів" і під його вітрилами вирушив на далекий Американський континент. Але подейкують, що цей чоловік мав дуже чванькувату вдачу, через що ще на початку плавання пересварився чи не з усією командою. Втім, усе йому сходило з рук, допоки в дорозі не кинувся з кулаками на капітана корабля. 
Підняти руку на ватажка морського судна вважалося дуже важким злочином. І матроси учинили за неписаними морськими законами честі того часу. Одного ранку після чергової вчиненої Селкерком сварки узяли й просто висадили того у південних водах Тихого океану - на маленькому скелястому безлюдному острові Мас-а-Тьєрра з орхіпелагу Хуан-Фернандес, розташованому приблизно за 700 кілометрів на захід від Сантьяго, нинішньої столиці Чилі.
Збігло 4,5 роки. Кажуть, згодом те судно потрапило в сильний шторм і розбилось об скелі посеред океану, тож ніхто з членів екіпажу не вцілів. Тим часом на батьківщині вже стали й забувати про "П'ять портів", які про зниклого боцмана. Проте невдовзі його прізвище облетіло чи не всю Англію. Уявляєте: у лютому 1709 року вже інше англійське судно, прямуючи тим же курсом, опинилося неподалік того самого фатального для Селкерка острова. І матрос, що тоді іс вахту на борту, помітив у підзорну трубу на скелястому острові людину. За тими ж морськими законами честі належало врятувати людину, ким би вона не була. Що матроси й зробили.
1711 року "зниклий безвісти" Александер Селкерк, живий і неушкоджений, нарешті повернувся у Велику Британію, де його історія набула широкого розголосу. І не дивно, адже на той час це був перший у країні випадок, коли матрос прожив стільки часу на безлюдному острові та неушкодженим повернувся додому. Як пізніше засвідчив у своїх спогадах англійський письменник Даніель Дефо, ця історія настільки його вразила і збудила уяву, що він узявся за перо - написав свій знаменитий на весь світ роман "Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо", який вийшов друком у лондоні 29 квітня 1719 року.
Історія замовчує, чи англієць Александер Селкерк прочитав роман нібито про себе. Відомо лише, що він більше долю не спокушав - не виходив у море, а перебивався випадковими заробітками. При цьому досить часто, буваючи в тавернах, зголошувався за гроші особисто переповісти бажаючим ту "найдивовижнішу морську пригоду всіх часів". Ясна річ, історія щораз обростала новими й новими, ще навіть фантастичнішими, ніж у самому романі Даніеля Дефо, подробицями, які охоче друкували місцеві газети. Письменники написали за тими матеріалами сотні оповідань про того ж Робінзона Крузо. Це прізвище так пристало до колишнього боцмана Селкерка, що він навіть став так і представлятися. А коли 1721 року помер, то на його могилі в одному з передмість Брайтона викарбували: "Тут лежить той самий Робінзон Крузо, який перехитрив долю: повернувся звідти, звідки не повертаються".
Тим часом світ досі зачитуюється неймовірними і дивовижними пригодами Робінзона Крузо. До речі, так тепер називається і той скелястий острів Мас-а-Тьєрра у Тихому океані. Тепер до нього причалюють туристи, яких екскурсоводи водять "стежками Робінзона Крузо".  
195 років - роман В. Скотта "Айвенго" (1819)
Цього року виповнюється 195 років з дня публікації улюбленої книги багатьох поколінь - "Айвенго" В.Скотта.
Якщо ви полюбляєте читати про пригоди, лицарські турніри, про мужніх, відважних чоловіків та прекрасних дам, то цей роман саме для вас.
Вальтер Скотт вперше в історії літератури створив роман про минуле. І це йому вдалося блискуче. Вже майже двісті років світ захоплюється його творінням. За сюжетом роману створили кінофільм, його переклади багатьма мовами світу, а про головного героя та його доблесть співають в піснях.
Айвенго, син саксонського пана Седріка, супроводжує РічардаІ у Хрестовому поході. Айвенго - юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність та сміливість у боротьбі зі зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради кохання та справедливості.
Айвенго - справжній лицар. Яерез любов і відданість прекрасні йдамі він позбавлений спадку і змушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем та списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королю, підтримує його, хоче бачити свою країну без усобиць і війн.
Айвенго достатньо поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібен король - не хоробрий мандівний лицар, а сильна людина, яка змогла б подолати уособиці, об'єднати країну і відновити хоч якусь соціальну справедливість.
Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притамані  герою роману, славному лицарю Айвенго. 
Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.    
195 років - казка-повість Е.Т.Гофмана "Крихітка Цахес на ім'я Циннобер" (1819)
Повість написана у властивій для Гофмана "манері Калло", тобто в гротескній манері, яка поєднує повсякденну реальність з елементами дивовижного і фантастичного. Зовні повість дійсно нагадує звичайну казку з сюжетом, типовим для фольклорної казки, побудованої на доланні героєм певних життєвих перешкод і винагородою його у фіналі за виявлені хоробрість та кмітливість. Але Гофман не випадково цточнює, що його повість це "казка з нових часів". Написана вона не в звичній нам формі казки, а з введенням багатьох нових елементів, що й є головними відмінностями між ними.
Ще до появи "Малюка Цахеса" Берліном поповзли чутки про те, що казка містить у собі політичну сатиру і, що найімовірніше, вона буде заборонена до друку. Дійсно, повість Гофмана за своїм пафосом є політичною сатирою, вістря якої спрямоване передусім на ту ситему суспільно-політичних відносин, що панувала в тогочасній Німеччині.
190 років - роман Д.Г.Байрона "Дон Жуан" (1824)
"Епічна поема" - за відгуком автора, а по суті - роман в віршах, "Дон Жуан" - найважливіший і наймасштабніший твір піднього етапу творчості Байрона, предмет постійних роздумів і жорсткої полеміки критики.
"Шукаю героя!.." Так розпочинається поема Байрона. І його увагою заволодів герой, що був вже добре відомий в світовій літературі. Та образ молодого іспанського дворянина Дон Жуана, який став символом спокусника і ловеласа, в Байрона набуває нової глибини. Йому не сила опиратися своїм пристрастям, та нерідко він і сам стає об'єктом домагання жінок...
185 років - повість А.Погорєльського "Чорна курка, або Підземні жителі" (1829)
Існує версія, що повість "Чорна курка, або Підземні жителі" - це "мемуари у вигляді чарівної казки" про реальний пансіон, у якому вчився Перовський. Герой має ім'я хлопчика, про яке й для якого ця казка була написана, - Альоши, його рідного племінника, майбутнього письменника Олексія Костянтиновича Толстого. З життя взятий епізод, пов'язаний з великою дружбою Альоши Толстого з курочками в маєтку Погорєльського. Він викупив у куховарки курку Чорнушку, віддавши весь свій стан - золотий імперіал. Погорєльський писав, що курка, викуплена Альошею, ходила за хлопчиком як собачка. 
Ач написання казки збігається з подіями, що потрясли всю Росію. - сотні людей, пов'язаних з таємними декабристськими суспільствами, не зі своєї волі в кайданах відправлялися на каторгу. Закована ланцюгами Чорнушка в людському вигляді міністра не могла не викликати асоціацій, якими в ту пору воліли ділитися присвелюдно. Зміст морального уроку героєві казки не тільки в тім, що треба старанно трудитися, але в тім, що дитяче легкодумство (так часто властиве і дорослим людям) робить нещасними і їх самих, і тих, хто їм дорогий. Краще перетерпіти страждання, ніж з малодушності порушити вірність своєму слову.  
180 років - казка О.Пушкіна "Казка про золотого півника" (1834)
Багато хто замислюється, про що "Казка про золотого півника" О.Пушкіна. І дійсно, ця казка дивує своєю загадковістю і багатогранністю. Малюків вона лякає трагічним фіналом, а дорослих спантеличує невизначеністю і незвичністю образів.
Жив та був Цар Дадон. Вороги постійно дошкуляли йому, але поки він був молодий, всі атаки з успіхом відбивав. Однак цар старів і стримувати ворога йому ставало все важче. На допомогу йому прийшов один звіздар, який подарував царю золотого півника. Півник заздалегідь сповіщав, коли і звідки чекати ворога, що давало царю можливість підготуватися. У подяку за це цар пообіцяв мудрецеві виконати будь-яке його бажання. І ось, в черговий раз, півник попередив царя про ворога, який з'явиться зі сходу. Цар зібрав військо і помчав туди, проте після прибуття побачив, що ворога вже хтось розгромив. Поле битви було укрито мертвими тілами. Загинули і обидва його сина. У наметі він побачив дівчину. Це була Шамаханська цариця. Її краса і стала причиною стількох смертей. 
Шамаханська дівиця підкорює царя своєю касою і той забирає її до себе в палац. По приїзді в столицю до нього прийшов звіздар і попросив, щоб цар подарував йому Шамаханську царицю за те, що він віддав цареві золотого півника. Дадон образився, вийшов з себе та вдарив звіздаря жезлом по голові. Той помер. Шамаханська цариця зникла, ніби її й не було. Півник теж пропав. Ось така казка...
Ця казка стала останньою казкою Пушкіна. В її основу було покладено новелу В.Ірвінга.
180 років - казка П.Єршова "Горбоконик" (1834)
Майже два століття казка Петра Павловича "Коник - Горбоконик"  прикрашає російську дитячу літературу, заполонюючи уяву читачів. Цей твір сміливо можна назвати казковою енциклопедією російського народу.
Причиною народження казки стали думи про народ. Близькість до народу, знання його життя, звичок, звичаїв, смаків, поглядів забезпечили казці небувалий успіх, яким вона користувалася ще в рукописі.
Вперше казка була надрукована в "Бібліотеці для читання" в 1834 році, пізніше видавалася окремим виданням.
Ця казка зайняла достойне місце поряд з казками О.Пушкіна. У першій половині ХІХ століття серед народних казок сюжетів, подібних "Коника - Горбоконика" не зусрічалося. Тілька після виходу в світ казки фольклористи почали знаходити сюжети, що виникли під впливом цієї казки.
175 років - поема М.Лермонтова "Мцирі" (1839)
Хто хоч раз милувався горами Кавказу, той завжди буде прагнути неба, волі, життя. сповненого тривог, мрій. Не міг бути іншими романтичний герой поеми "Мцирі" - дитя гір і стихій, дитя волі, якому судилося стати монахом. Та поки що він "мцирі". Грузинською мовою це слово означає "послушник, що готується до постригу". Як може хлопчина, народжений у горах, з такою вдачею, таким могутнім духом, жити в тісних келіях монастиря? Ще шестирічним він потрпив у цей монастир. Одна мрія жила в його душі - мрія про волю, про рідний дім, який був там, в горах. Однієї грозової ночі Мцирі втік.
Самотній, беззахисний, він мужньо продирався через чагарник, щоб дістатись світлої галявини, де напивались виноградні грона, омиті дощем, де звучав ніжний голос молодої грузинки, де був рідний дім, батько, сестри. Ці три дні на волі були найпрекраснішими в його короткому тяжкому житті. 
Та доля знову посміялась над хлопцем. Вона готувала йому ще одне випробування: зустріч з барсом. У цій сутичці зустрілись два гідних ворога - гордих, сильних, мужніх. Героїчний дух предків, який жив у душі Мцирі, дав йому силу, і він, смертельно поранений, все-таки переміг звіра. Від рани Мцирі помирає. Помирає в неволі, згадуючи свої три дні на волі. Це - виклик долі, це гарячий протест проти кам'яних стін, що душили його. Це ствердження своїх ідеалів: дім, батьки, вітчизна, життя, сповнене тривог і краси.
170 років - роман О.Дюма "Три мушкетери" (1844)
Історія, переказана Дюма, присвячена пригодам д'Артаньяна і його друзів в період між 1625 і 1628 роками. У ці роки вони були втягнуті в пригоди та інтриги між королем Людовіком ХІІІ, його першим міністром кардиналом Рішельє, королевою Анною Австрійською та її англійським коханцем лордом Бекінгемом.
Дюма назвав свій роман "Атос, Портос і Араміс", але видавцю ця назва не сподобалася, бо, на його думку, в читача могло скластися враження, що роман про стародавню Грецію. Він запропонував назву "Три мушкетери", що Дюма прокоментував: "Любий друже, я тим більше пристає на вашу думку, назвати роман "Три мушкетери" з огляду на те, що їх чотири, назва буде абсурдом, а це обіцяє роману більший успіх".
"Три мушкетери" були надруковані частинами в журналі "Ле Сьєкль" (Le Siecle) з березня по липень 1844 року. Дюма написав роман разом із своїм постійним співавтором Огюстом Маке, який, однак, не фігурував серед авторів роману через фінансові міркування - твори Дюма цінувалися публікою набагато більше.
Надзвичайну популярність цієї книги доводить ще й те, що на честь героя роману названо астероїд 14238 д'Артаньян. 
170 років - казка Г.Х.Андерсена "Снігова королева" (1844)
Ця казка з такою холодною назвою вже стільки років зігріває мільйони дитячих сердець у всьому світі. "Це, мабуть, найдивовижніша дитяча книжка, яку я бачив у своєму житті" - так відгукнувся про "Снігову королеву" всесвітньо знаменитий Пауло Коельо. Казка написана 1844 року та опублікована рік потому. На відміну від інших казок, що були засновані на фольклорі та традиціях інших народів, ця історія народилася в уяві автора.
Снігова королева - велична й могутня. Вона може засипати світ снігом, заморозити цсе навколо, але найстрашніше - зробити серце людини крижаним і жорстоким. Та на будь-яке зло знайдеться добра переможна відповідь.
Людяність - краса людського серця. Це та сила, яку не в змозі перемогти навіть чаклунство самої Снігової королеви. Як тут не згадати слова старої фінки про Герду: "Сильнішою, ніж вона є, її не зроблю".
Сильнішою за Снігову королеву виявилася маленька дівчинка Герда, яка мала у грудях гаряче, чуйне серце, була вірною у дружбі, наполегливою і мужньою у досягненні мети.    
170 років - роман Ж.Санд "Графиня Рудольштадт" (1844)
"Графиня Рудольштадт" є безпосереднім продовженням роману "Консуелло". Жорж Санд розглядала ці два романи як одне ціле. Саме в цьому романі Консуелло визначає свій життєвий шлях - знаходить щастя і незалежність в служінні народові. Нова зустріч зі смаглявкою Консуелло - це прекрасна можливість поринути у повну небезпек і справжньої пристрасті атмосферу галантної епохи, коли люди вміли жити на повну силу і померти з посмішкою на вустах.  
145 років - роман Л.Толстого "Війна і мир" (1868)
Роман "Війна і мир" заслужено вважається одним з найбільш вражаючих і грандіозних творів світової літератури. Він створювався Л.Толстим протягом довгих семи років.
Сама назва роману носить досить двоїстий характер. Поєднання слів "війна" і "мир" можна сприймати в значенні війни і мирного часу.  Автор показує життя російського ароду до початку Вітчизняної війни, його розміреність і спокій. Така інтерпретація назви роману говорить про життя, подвиги, мрії і надії російської нації в умовах воєнних дій. 
З неперевершеною майстерністю автор не тільки описує трагічні дні Вітчизняної війни, а й сміливість, патріотизм і непереборне почуття обов'язку російського народу. Роман насичений безліччю сюжетних ліній, різноманітністю героїв, кожен з яких, завдяки тонкому психологічному чуттю автора, сприймається як абсолютно реальна особистість разом зі своїми духовними пошуками, переживаннями, сприйняттям світу і любові. Герої переживають складний процес пошуку добра і правди і, пройшовши його, осягають всі таємниці загальнолюдських проблем буття.    
В епопеї також неповторно описані елементи військової теорії та сратегії. Завдяки цьому читач не тільки розширює свій кругозір в галузі історії, а й у мистецтві військової справи. В описі війни Лев Толстой не допускає жодної історичної неточності, що є дуже важливим у створенні історичного роману. 
145 років - роман Ж.Верна "20000 льє під водою" (1869)
В другій половині ХІХ століття в морях і океанах на очі мореплавцям чтав потрапляти незвичайний об'єкт - предмет розмірами більший за кита і неймовіної швидкості. Газети, а за ними й вчені всього світу одразу ж зацікавились "морським чудовиськом". Але фортуна посміхнулась тільки професору Аронаксу, який із слугою Конселем та гарпунером Недом Лендом потрапляє на борт надзвичайного та єдиного у світі на той час підводного човна "Наутілус". Герої роману разом з капітаном і екіпажем човна вирушають у навколосвітню подорож в 20 тисяч льє під водою.
"Двадцять тисяч льє під водою" - науково-фантастичний пригодницький роман. Його інші назви - 80000 кілометрів під водою, Вісімдесят тисяч верст під водою.
140 років - роман Ж.Верна "Таємничий острів" (1874)
"Таємничий острів" - кращий з романів - "робінзонад", задуманий ще до того, як Жуль Верн став Жулем Верном. 
До почтку 60-х років ставиться незавершений рукопис - перший ще дуже слабкий начерк згодом знаменитої книги. На титульному аркуші виведено великими літерами: "Дядько Робинзон".
Це заключний роман трилогії, куди входять також романи "Діти капітана Гранта" та "Двадцять тисяч льє під водою".
Роман описує життя п'ятьох північноамериканців на безлюдному острові в Тихому океані. У часи громадянської війни в США п'ятеро сміливців, жителів Півночі, рятуються з полону на повітряній кулі. Страшна буря викидає їх на берег незаселеного острова. Відвага й таланти нових поселенців острова допомагають їм облаштувати своє життя, не мати нужди ні в їжі, ні в одязі, ні в теплі й затишку. Якась таємнича сила допомагає "робінзонам" в найскладніших ситуаціях.
140 років - роман Р.Джованьйолі "Спартак" (1874)
Головні позитивні якості "Спартака" - історизм та, особливо, пафос боротьби. Джованьйолі, знавець римської історії, належав до покоління італійської ліберально-буржуазної професури, яке почало свою діяльність в епоху воєн та об'єднання Італії. Це покоління було сповнене героїчно-революційними ідеями Джезеппе Герібальді.
Джованьйолі вдало опрацював історію повстання Спартака - повстання пригнічених Римською імперією народностей; кінцевий ідеал Сапртака у Джованьйолі - звільнення своєї батьківщини, Фракії, з-під влади Риму, - мотив, який для Джованьйолі не втратив актуальності.
Автор майстрено змальовує образ могутнього й благородного героя, який понад усе шанує свободу й людську гідність, дружбу й вірність і мужньо бореться проти рабства на чолі війська гладіаторів.
Перекладений багатьма мовами, в Росії "Спартак" зазнав утисків цензури; до 1905 року друкувався у сильно скорочених переробках як історико-пригодницький роман для юнацтва. Після 1905 року видавася лівими видавництвами як твір революційної літератури нарівні з "Оводом" і "Записками Лоренцо Беноні", і лише після 1917 року був виданий повністю.
За романом "Спартак" створено однойменний фільм (1926). 
130 років - роман М.Твена "Пригоди Гекльбері Фіна" (1884)
"Пригоди Гекльберрі Фінна" - популярний роман Марка Твена, що був вперше опублікований в грудні 1884 року. Зазвичай визнається як найкраща робота Марка Твена та як один з претендентів на звання Великої американської новели. Написана від першої особи - Гекльберрі Фінна, друга Тома Соєра. Сюжет книги про Гека - мандри, що завжди обіцяють захоплюючі пригоди. Такий сюжет вибрано, звичайно, не випадково. У світовій літературі він зустрічається ще відтоді, як на пропалених сонцем іспанських дорогах з'явилася худа, висока постать доброго лицаря Дон Кіхота верхи на Росінанті та його осадкуватого слуги на віслюку. Роман про Гека - це роман дороги. А річка, по якій вони з Джімом пливуть, - це величний світ поезії, який ніколи не підкориться нудній містечковій повсякденності. Геку і Джіму добре в цьому світі. Але погано з людьми, які його населяють. Для Джіма дорога - це небезпечний і важкий шлях до свободи, для Гека - природна форма існування.
120 років - оповідання Шолом-Алейхема "Тевьє-молочник" (1894)
У циклі оповідань "Тев'є-молочник" Шолом-Алейхем здійснив аналіз соціальних проблем єврейського народу у царській Росії. Через яскраві образи маленьких людей, їх боротьбу за існування, гострій критиці піддано буржуазне суспільство на зламі ХІХ - ХХ століть.
95 років - казка К.Чуковського "Крокодил" (1919)
"Крокодил" - казка у віршах. Спочатку вона мала назву "Ваня і крокодил". Розповідає казка про Ваню Васильчикова - хловчика-героя, безстрашного і доброго. Дітки завжди із захопленням сдлухають цю казку. Навіть сам Корній Чуковський дивувався, що саме цей його твір став настільки популярним.
90 років - казка К.Чуковського "Муха Цокотуха" (1924)
90 років - повість-казка Ю.Олеши "Три товстуни" (1924)
У країні Трьох товстунів - революційний стан: бідна частина люду незадоволена, спроби бунту. Ідейними натхненниками революціонерів є зброяр Просперо та гімнаст Тібул. Один з головних героїв повісті, вчений Гаспар Арнері, співчуває народові, хоча сам є досить забезпеченою людиною. Поламано дивовижну ляльку спадкоємця Тутті, що зовні схожа на живу дівчинку, і доктору Арнері, під загрозою суворого покарання, наказано за одну ніч полагодити механізм. З об'єктивних причин він не може цього зробити і везе ляльку до палацу, але по дорозі її втрачає. У пошуках ляльки він натрапляє на дівчинку - циркачку Суок, яка зовні виглядає точнісінько так само, як зламана лялька. Дівчина погоджується зіграти роль ляльки й допомогти революціонерам врятувати Просперо з палацового звіринця - в'язниці. Дівчинці це вдається, але її саму засуджують на смерть. Та попри це, для неї та революціонерів усе складається вдало, владу Товстунів скидають, а Суок і Тутті (який виявився її братом) тепер дають вистави разом. 
80 років - повість П.Треверс "Мері Поппінс" (1934)
У критичних статтях про казкові повісті П.Треверс часто пишуть, що Мері Поппінс няня незвичайна, дивовижна і неповторна. Вона така і є: казкова і справжня одночасно. Казковість цієї дивовижної няні йде від конкретної людини - помічниці батьків Памели Треверс. Казкарка згадувала, що ця жінка любила вести з дітьми розмови на загадкові та фантастичні теми, а ще у неї була своєрідна парасолька. Саме про цей предмет ачсто згадується на сторінках книжок про Мері Поппінс. Ось як описує портрет нянечки письменниця: "...в неї блискуче чорне волосся... вона струнка, руки й ноги в неї великі, а маленькі очі сині й проникливі... в синьому пальті із срібними гудзиками і солом'яному капелюшку. Під пахвою у неї... парасолька з головою папуги на кінці держачка, в ... руці - брунатна килим'яна сумка..." І якщо ти, любий читачу, ще не знаєш цієї найкращої у світі няні, радимо якнайшвидше познайомитись з нею на сторінках книжок П.Треверс. Ми впевнені, що ця казкова повість тобі, як і іншим дітям, сподобається також. Адже там, де і коли з'являється Мері Поппінс, завжди починають відбуватися чудернацькі і фантастичні події.    
75 років - роман А.де Сент-Екзюпері "Планета людей" (1939)
На початку 1938 року Сент-Екзюпері вирушив з Нью-Йорка в політ до острова Вогняна Земля. У Гватемалі його літак розбився. Сент-Екзюпері опинився на волоску від смерті: у нього був струс мозку, численні переломи кісток... Цілий тиждень він лежав непритомний, а потім житт почало повертатись до нього. Лікуючись після цієї аварії, він почав писати "Планету людей". В книзі немає сюжету. "Планета людей" складається по суті з репортажів про те, що пережив автор, про його поїздки до Радянського Союзу і в республіканську Іспанію... Але з цих розрізнених епізодів письенник створив хвилюючу цілісну картину, перейняту глибокими роздумами. "Я писав "Планету людей" з пристрастю, - зазначив він, - щоб сказати моєму поколінню: ви - мешканці однієї планети, пасажири одного корабля!" Ця думка, сповнена любові до людини - хазяїна своєї планети, який несе відповідальність за її долю, -сповнена прагнення пробудити в людині найкращі сили душі, почуття дружби і братерства, яскраво проходить через увесь твір, глибоко проникаючи і в серця читачів.
75 років - повість Р.І.Фраєрмана "Дика собака Дінго, або Повість про перше кохання" (1939)
75 років - казкова повість О.Волкова "Чарівник смарагдового міста" (1939)
75 років - казка П.Бажова "Малахітова шкатулка" (1939)
Збірник "Малахітова шкатулка" складають найулюбленіші і відомі оповіді П.Бажова, об'єднані чином Господині Мідної гори. Сміливі і красиві герої оповідей вчать добру, любові, взаємодопомоги, а самобутність і неповторність мови творів надають їм особливу чарівність.
70 років - роман В.Каверина "Два капітани" (1944)
Пам'ятаєте "Боротися і шукати, знайти і не здаватися"? Це девіз Сані Григор'єва з роману "Два капітани". Ці рядки вірша англійця Теннісона висічені на хресті, встановленому на мисі Еванса, в честь загиблої експедиції Роберта Скотта. Хіба не приходять вони на розум коли вам важко? Часом ми згадуємо героїв дитячих книжок, щоб зрозуміти, чи є сили, щоб подолати негаразди.
Головний герой роману, хлопчисько з непрстою долею, закоханий в дівчинку Катю Татаринову, випадково знаходить листи полярного капітана Татаринова, з яких стає ясно, що загибель його експедиції була невипадковою. Він стає льотчиком і доводить, що винним у загибелі капітана був його брат. 
Книга завжди читається на одному диханні. Ще А.Фадєєв нарікав, що роман "Два каптани" написаний "по традиціям не російської класичної літератури, а західноєвропейської, в манері Діккенса, Стівенсона". У романі стрімкий сюжет, замішаний на детективній інтризі, чудово описані виникнення і розвиток відносин Сані і Каті, що пройшли через доросле життя. А ще романтика освоєння Арктики, пригоди... Ненав'язливий екскурс в історію, достовірний опис експедицій - майже всіх прототипів героїв роману Каверін знав особисто. 
За романом поставлені два непоганих фільми та знаменитий мюзикл "НОРД ОСТ".
60 років - повість А.Ліндгрен "Міо, мій Міо!" (1954)
В одній із найзнаменитіших повістей шведської дитячої письменниці А.Ліндгрен розповідається про дивовижні пригоди юного героя - хлопчика Міо, про одвічну боротьбу добра і зла, втіленого в особі лиходія Като, про дружбу та взаємовиручку дітей, які не розгубилися, а згуртувалися у спільній боротьбі зі злом. Добро, як завжди, перемагає.
За мотивами повісті 1987 року знято однойменний фільм.
60 років - роман Д.Толкіна "Володар Перснів. Повернення короля" (1954)
Величний твір Дж.Толкіна поєднує у собі героїчну романтику і наукову фантастику. Це захопливий пригодницький роман і, водночас, сповнена глибокої мудрості книга. Почергово то комічна й домашня, то епічна, а подекуди навіть страхітлива оповідь переходить через нескінченні зміни чудово описаних сцен і характерів. Основою цієї історії є боротьба за Перстень Влади, що випадково потрапив до рук гобіта Більбо Торбина. Саме цього персня бракує Темному Володареві для того, щоби завоювати увесь світ. Тепер небезпечні пригоди випадають на долю Фродо Торбина, бо йому довірено цей Перстень. Він мусить залишити свій дім і вирушити у небезпечну мандрівку просторами Середзем'я аж до Судної Гори, що розташована в осереді володінь Темного Володаря. Саме там він має знищити Перстень і завадити втіленню лихого задуму.
55 років - оповідання Д.Олдріджа "Останній дюйм" (1959)
Сюжет оповідання дуже простий. Льотчик Бен на старенькому літаку летить на берег Акулячої бухти, щоб зняти фільм про акул. він бере із собою десятирічного сина Деві, з яким не знаходить взаєморозуміння.
Останній дюйм, що розділяє людей, нелегко перебороти. Цим оповіданням Д.Олдрідж дав нам прекрасний урок мужності, стійкості і віри в людину, у її безмежні можливості.
45 років - повість Б.Васильєва "А зорі тут тихі" (1969)
"Поезія подвигу і героїзму" - основа усієї повісті. Напевне, саме завдяки цій поезії читацький інтерес до повісті не згасає й досі.  Й сьогодні ми з неослабною увагою стежимо за пересуванням маленького загону старшини Васкова, майже фізично відчуваємо небезпеку, полегшено зітхаємо, коли її вдається уникнути, радіємо сміливості дівчат і разом з Васковим важко переживаємо їхню загибель.
Ніхто не міг знати, що, отримавши завдання піти і захопити в полон двох німецьких розвідників, маленький загін з шести чоловік наштовхнеться на шістнадцять фашистських солдатів. Сили незрівнянні, але ні старшині, на п'яти дівчатам навіть в голову не приходить відступити. Вони не вибирають. Усім п'яти юним зенитчицям судилося загинути в цьому лісі. І не всіх наздожене героїчна смерть. Але в повісті все міряється однаковою мірою. Як говорили у війну, життя одне і смерть одна. 
Справжня поезія подвигу і героїзму вимагає простоти, природності, реалізму. Саме така повість Б. Васильєва. Це чистий і світлий твір про те, що у виняткових обставинах людина, віддана Батьківщині і готова пожертвувати собою, стає героєм.

1 коментар:

  1. Я з Сполучених Штатів, мій чоловік розлучився з нами 3 роки тому без жодної причини, я зробив усе, що міг, щоб його отримати, але не працював, поки я не зустрівся з Dr.Agbazara AGBAZARA TEMPLE в інтернеті, який допоміг мені передати повторно, Заклинання союзу і протягом 24 годин мій чоловік повернувся до мене, вибачившись. Завдяки Dr.agbazara. Зверніться до цього великого заклинателя за вашими стосунками чи шлюбними проблемами на:

    ( agbazara@gmail.com ) АБО виклик і WHATSAPP: +2348104102662.

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...