Україна запалила свічку

...Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим,

Та тричі пухлим. Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

А.Малишко

24 листопада в День пам'яті жертв Голодоморів Україна згадала найбільшу трагедію українського народу та вшанувала пам'ять про невинно-убієнних.

По всій країні відбулися скорботні заходи, не залишились осторонь і наші бібліотеки.

 Бібліотека імені В.Кудряшова провела годину історії "Розіп'ята душа на хресті всевишньої печалі". На захід була запрошена Гладуш Ірина Анатоліївна, в.о. завідувача культурно-освітнього відділу Меморіалу пам'яті жертв голодоморів. Пані Ірина представила учням 10-11-х класів школи №187 документи, які засвідчують факт голодомору (реєстр людей, які померли від голоду), карту областей, що найбільш були охоплені голодом, та листи дітей, які вони писали Сталіну та членам тодішнього уряду. Надзвичайно вразив молодь документальний фільм "Кати України" зі спогадами тих, хто пережив голод.

Шаповал Ольга та Візняк Анастасія читали власні вірші.

Пам'яті жертв голодомору

Як трагедія настала, то людей майже не стало,

Виживати кожен має, хто не може, той страждає.

Людям важко стало жити: хоч би зернятко знайти.

А впіймають куркулі ті, то чекай уже біди.

Серце крається і плаче, подих завмирає

Від подій отих голодних. Може, хтось цього не знає?

Що іще можна сказати і без сумніву додати?

Мабуть, що Вкраїна рідна пам'ятає роки бідні.

Тож на знак ушанування пам'яті невинних

Свічку засвіти та так, щоб було це видно.

Визнає хай світ з тобою жортв голодомору.

                                           Ольга Шаповал

Ми не застали тих часів,

У нас в житті було все добре,

Та пам'ятати будем всі

Про те страшне нелюдське горе.

І розповідь бабусі я 

Запам'ятав на все життя,

Коли у ті важкі роки

Не стало зразу півсела.

Сусідка, що жила навпроти,

Збирати колоски пішла.

За те потрапила за грати,

Що жменю хліба принесла.

А діти, що чекали матір,

Просили хліба та їди,

Не дочекались - всі померли.

За що наказані вони?

                      Анастасія Візняк