Літо. Сонце. Книги.

Спеціально для газети "Україна молода" Ольга Купріян, Простір Української Дитячої Книги "БараБука", підготувала список із восьми захоплюючих книжок на літо, які слід читати тільки для задоволення.

Для найменших - легенька й майже "повітряна" книжка - картинка "Поні, який хотів побачити море" Наталії Чуб з ілюстраціями Віки Ходорковської (Mikko,2010). Письменниця, психолог за фахом, пише короткі терапевтичні історії для малявок; ця - про велику дитячу Мрію. Море. Поні, який здавалося б, непогано жив собі в зоопарку й возив на спині дітлахів, зустрів дівчинку й уперше почув про море. Історія про те, як важливо втілювати мрії одне одного і те, що насправді неможливо описати найбільше щастя. 

"Червона книжечка" Ганни Копилової ("Основи", 2014) - дитячий варіант "Червоної книги України" має всього 44 сторінки й поважну сову на обкладинці, яка серйозно вдивляється в читача із дупла. Дупло, між іншим, потішить маленьких читачів, оскільки зроблено його за допомогою дірки в обкладинці, з-за якої так весело визирати. Великі ілюстрації Олени Васик, небагато тексту - практичні поради щодо того, як маленька людина може допомогти зберегти довкілля.

Які ж канікули без мандрівок? Хтось поїде в табір, хтось - до бабусь із дідусями, а в когось, можливо, є гарна традиція подорожувати всією родиною, досліджувати цікавинки рідного краю чи навіть усієї України. Для таких "подорожників" Анна Третяк і написала великий путівник "Допитливій малечі про цікаві речі" ("Авіаз", 2013). Тут вибрано майже всі ключові куточки україни - як популярні й відомі місця, так і менш відомі, де малі відвідувачі почуватимуться справжніми дослідниками. 

"ВДВ" Роальда Дала ("А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га", 2013, переклав з англійської Віктор Морозов) - "захопельна", як сказав би Великий Дружній Велетень, і смішнюча книжка, бестселер світової літератури, який проковтнуть із задоволенням як діти, так і дорослі. ВДВ - це Великий Дружній Велетень, маргінал у своєму житті, адже замість того, щоб жерти собі "людських створінькал", як решта велетнів, веде вегетаріанський спосіб життя і ночами... вдмухує дітям приємні сни. Однієї ночі ВДВ знайомиться з сиріткою Софією, разом вони придумують хитромудрий план - як зупинити кровожерних велетнів і нікого при цьому не вбивати...

Напрочуд важливу тему - самовизначення - порушила в повісті

"Подорож до Котанії" Галина Рис (видавництво Альбіни Позднякової "Artarea", 2013). Один кіт, який любив малювати, з'ясовує, що він насправді котячий принц Мяуслав, тільки давно загублений. Потрапивши до казкової країни Котанії, де владарюють, як зрозуміло з назви, коти, Мяуслав розуміє, що бути королем - це не така вже чудова штука. Адже король не лише одружитися по любові не може, а й піти за покликом душі теж. Письменниця говорить із малими читачами і про "споріднену працю", і про покликання, і про обов'язок - перед родиною чи державою. І все це подається через точку зору й "життєву філософію" кота Мура... тобто, звісно, Мяуслава!

Одна з найбільш очікуваних новинок цієї весни - повість Зірки Мензатюк "Як я руйнувала імперію" ("Видавництво Старого Лева", 2014). Її адресати - підлітки, які вже знають, що таке Совєтський Союз. Мензатюк ставить перед ними назвичайну героїню - 14-річну Яринку, яка переживає більше не за душевні драми й хлопців, а за долю своєї країни. яка тоді, наприкінці 1980-х, якраз увімкнула режим "розпаду". Перші нелегальні мітинги, перші нелегальні прапори України, поява "Руху" й почуття патріотизму - це все вже історія з підручників для нинішніх 14-річних. Та оскільки історія має звичку повторюватись, то не зайве ще раз пройти урок і нагадати собі висновки.

"Дівчата з 13-ї вулиці" Малгожати Гутовської-Адамчик ("Урбіно", 2014, переклала з польської Божена Антоняк) - книжка складна, втім, проблеми, як правило, не мають канікул, тож якщо вони є, то лишаються з нами й улітку. Героїні - три абсолютно різні дівчини; хоч вони й навчаються в одному класі, та зовсім не мають нічого спільного. Й ось випадок зводить їх разом: усі троє змушені читати звичайну дитячу книжку своїй ровесниці, яка вже кілька місяців перебуває в комі. Хвора дівчина - ідеальний слухач, не перебиває, не ставить запитань і навряд чи комусь розпатякає чужі таємниці. "Дівчата з 13-ї вулиці", попри дражливі й неоднозначні теми (наприклад, підлітковий секс) - книжка про самотність, якої так багато в цьому вщерть населеному людьми світі.

Роман  "Напівлихий" Саллі Грін ("Видавництво Старого Лева", 2014, переклав із англійської Віктор Морозов) привернув увагу критиків уже на етапі підготовки книжки до друку. Права на книжку ще до видання встигли розкупити понад 30 видавництв по різних країнах світу. До офіційної дати продажу "Напівлихого" тримали у літці, як і головного героя цієї книжки - напівкровного 16-річного Натана, сина білої вільми й чорного відьмака. Натан - вигнанець у суспільстві, в якому живе.  Не чорний і не білий. Уже самим своїм походженням він із дитинства вселяє всім страх і зневагу до себе, навіть його сестра по матері ненавидить хлопця. "Напівлихий" - книжка про світ чарів, однак жорстокість тут явно зі світу реальногоя. людського. Це перша частина запланованої трилогії Саллі Грін, читається без відриву, залишає по собі осад і купу не надто веселих думок. Утім є надія, що у двох наступних томах авторка лишить читачам трохи більше віри у всесвітню справедливість, якої всім нам так останнім часом бракує.

Джерело: Купріян, О. На канікули - з книжками / Ольга Купріян // Україна молода. - 2014. - 4 червня. - С. 8.