До війни ми робили звіти за тиждень, після Перемоги будемо писати щоденно. Бо давно вже маємо тверде переконання, що бібліотеки – це складова національної безпеки, а культура – це те, що робить з особи Людину, і сьогоднішні реалії про це промовисто говорять.
А поки 36-ий день поспіль бібліотеки Солом’янки, як і вся країна, живуть в режимі воєнного стану – воюють, працюють, волонтерять, всіма силами наближають Перемогу!
До війни скільки б не готувався, готовим ніколи не будеш… Перші удари агресора – і оговтатись від первинного шоку та знаходити своє місце у тотальному опорі нам допомагають відчуття єдності, спільності та об’єднання зусиль для того, що ми можемо робити найкраще.
У нас змінюються соціальні ролі, умови та місця проживання, у нас залишається розуміння, що почалась війна, яка є продовженням багатовікової боротьби за власну ідентичність і за державну незалежність.
У війни є різні фронти, і сьогодні бібліотеки Солом’янки це: працівники, які виїхали за кордон (переважно мами з дітьми), працівники, які перебралися в більш спокійні (переважно західні області України), і працівники, які, попри те, що тут майже щодня чутно вибухи, залишилися в Києві.
І кожен з нас на своєму місці, кожен для Перемоги робить те, що може.
Хто в Києві
- це постійна, щоденна робота, починаючи з приготування їжі для бійців Тероборони та допомоги людям, які евакуйовані з околиць Києва, в яких ведуться бої;
- це здача донорської крові для військових та випікання хліба для самотніх;
- це допомога одиноким користувачам бібліотек та людям, які живуть поруч і не здатні себе забезпечити (придбання продуктів, пошук необхідних ліків);
- це підгодовування покинутих домашніх тварин та пошук притулку для них;
- це нагляд за квартирами, які залишилися без господарів та пересилка речей людям, які покинули місто і країну;
- це, навіть виготовлення протитанкових їжаків та інших потрібних предметів (наприклад, “коктейлів”) – і це наші мужні працівники-чоловіки.
Окремо варто сказати про бібліотеки, в яких наявні укриття, і працівники яких, попри втому, страх, побутові проблеми проводять тут багато часу, допомагаючи людям, які там практично мешкають, вирішувати різні нагальні питання; а також, про бібліотекарів, які і в бомбосховищах застосовують свої організаторські вміння та навики – приміром, завідувачка бібліотеки з питань мистецтв, ховаючись під час повітряних тривог на одній зі станцій метро, разом із працівниками поліції та метрополітену з перших днів війни і до сьогодні веде там організаторську роботу щодо різноманітних потреб громадян, які перебувають в укритті.
Працівники, які перебралися у інші області України, де не ведуться бойові дії
- це активна волонтерська робота (плетення сіток, пошиття розгрузок, балаклав, прапорів; догляд за дітьми інших переселенців; організація різних культурних активностей для евакуйованих дітей (майстер-класи, читання, музичні зустрічі);
- долучення до місцевих волонтерських осередків (збір та сортування одягу, приготування їжі для місцевої Тероборони та їжі довгострокового зберігання для військових (наприклад, великі партії енергетичних батончиків готують колеги, які перебувають зараз у Тернопільській області).
Колеги, які наразі за кордоном
- це безцінний досвід особливостей перетину кордону, отримання статусу тимчасового захисту, підтримка і пошук поселення для тих, хто прибуває, комунікація з різними службами, адаптування на новому місці; а також уже культурні заходи у місцевих бібліотеках (приміром, у Словаччині у місті Прешов наша колега Вікторія мешкає у родині знаної словацької дитячої письменниці Габріели Футової. Разом із нею Вікторія відвідує дві бібліотеки міста, де читає казки як місцевим, так і українським дітям, спілкується з українськими дітьми у місцевій школі, читає разом з ними твори українських письменників, супроводжує пані Габріелу при проведенні каністерапії (лікування та реабілітація за допомогою собак) для наших діток.
Робота, яка провадяться незалежно від місця перебування, – це розповіді глобальній спільності про реальну ситуацію та залучення фінансової допомоги нашій армії, координація з волонтерами та тими, хто потребує допомоги; це різноманітна інформаційна робота, яка допомагає країні успішно протистояти ворогу.
Та головне, що ми робимо, – ми продовжуємо жити заради того, щоб вистояти та перемогти, заради самої цінності життя та нашої нової України.
