Сьогодні, 6 листопада 2017 року, стартував щорічний всесвітній тиждень медіаграмотності.
Цьогорічною темою Тижня медіаграмотності стала "включеність у світ, в якому є місце для голосу кожного". З 25 жовтня по 1 листопада йому передував тиждень медіаграмотності під патронатом ЮНЕСКО.
Нині люди мають більше доступу до інформації, ніж будь-коли раніше. Це дає як нові можливості, так і створює нові загрози. Перед обличчям нескінченного інтернет-потоку людина повинна вміти захистити себе від брехні, навчитися мислити критично і домогтися максимально неспотвореного сприйняття світу. Тому однією з ключових навичок сучасної людини має стати критичне мислення і медійна грамотність. Зараз уже з'явилося нове покоління, яке народилося й виросло з цифровими технологіями. Тепер нагальною стає проблема виховання нового покоління цифрових громадян, з навичками критичної оцінки, верифікації, використання та трансформування інформації у знання. І таке покоління має створити медіаосвіта і її кінцевий результат - медіаграмотність.
Медіаграмотність - це набір компетентностей, необхідних для активної й усвідомленої участі в житті медійного суспільства.
Нідерландська організація, яка спеціалізується на медіаграмотності,
Mediawijzer.net, звернулась до експертів, щоб визначити, які це мають бути компетентності. На основі їхніх відповідей було створено модель, у яку щороку будуть вноситися зміни. Остаточним результатом є одна всеохопна модель, яка включає десять компетентностей із медіаграмотності.
1. Розуміння:
- зростаючого впливу ЗМІ на суспільство
- того як побудовані ЗМІ
- того як ЗМІ забарвлюють реальність
2. Використання:
- обладнання, програмного забезпечення, додатків
- орієнтування в медіа середовищі
3. Комунікація:
- пошук і обробка інформації
- створення контенту
- участь у соціальних мережах
4. Стратегія:
- рефлексія щодо власного використання ЗМІ
- досягнення цілей за допомогою ЗМІ
Медіаосвіта з'явилася як інструмент захисту від шкідливих ефектів і трендів медіа.
Завдання медіаграмотності - трансформація медіа споживання в активний і критичний процес, допомагаючи людям краще усвідомити потенційну маніпуляцію (особливо в рекламі та PR), а також допомогти зрозуміти роль мас-медіа і громадянських ЗМІ у формуванні громадської думки.
В різних країнах Європи медіаосвіта мала різні форми. В Фінляндії вона ввійшла в перелік предметів середньої школи в 1970 році, а у вищі навчальні заклади - в 1977 році. Але тільки на початку 90-х цей курс трансформувався в медіаосвіту в сучасному розумінні.
В Швеції медіаосвіта - обов'язкова з 1980 року, а в Данії - з 1979.
Україна робить перші кроки з медіаграмотності. Постановою Президії Національної академії педагогічних наук УКраїни 20 травня 2010 року було схвалено концепцію впровадження медіаосвіти в Україні, запропоновану Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України. Концепція є уособленням поетапного плану запровадження медіаосвіти у систему освіти України: дошкільну освіту, загальноосвітню систему, систему вищих навчальних закладів, підготовку педагогічних кадрів та ін.
Концепція базується на вивченні стану медіа-культури населення України та міжнародному досвіді організації медіаосвіти. Основні положення Концепції відповідають завданням, сформульованим у Паризькій програмі-рекомендаціях з медіа-освіти ЮНЕСКО (від 22 червня 2007 р.) та резолюції Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрової інформації (від 16 грудня 2008 р.).
Міжнародна організація ЮНЕСКО опублікувала головні положення п'яти запропонованих нею правил щодо медійної та інформаційної грамотності.
В цих документах ЮНЕСКО намагається поєднати інформаційну та медійну грамотність (Laws of Media and Information Literacy, MIL), виділивши спільні для обох сфер поняття.
Організація також позиціонує ці дві сфери як комбінацію знань та навичок, необхідних сучасному суспільству в усьому світі. «Громадянам важливо розуміти функції медіа та інших джерел інформації, критично оцінювати їх контент, а також приймати обґрунтовані рішення - як користувачам, так і виробникам медіаконтенту та інформації», - пояснили в організації.
Правила MIL охоплюють всі види ЗМІ та інші джерела інформації - бібліотеки, архіви, музеї та інтернет, незалежно від використовуваних технологій. Особлива увага буде приділятися підготовці вчителів, щоб залучити їх до впровадження MIL в процес навчання, надання їм відповідних педагогічних методів, навчальних програм і ресурсів.
Коротко про принципи MIL від ЮНЕСКО:
Принцип 1. Інформація, комунікація, бібліотеки, медіа, технології, інтернет мають використовуватися суспільством критично. Вони рівні за статусом, і жодне з цих джерел не варто вважати більш значущим, ніж інші.
Принцип 2. Кожен громадянин є творцем інформації/знань. Кожен має право на доступ до інформації/знань та право на самовираження. Медійна та інформаційна грамотність має бути для всіх - і для чоловіків, і для жінок, - і тісно пов’язана з правами людини.
Принцип 3. Інформація, знання та повідомлення не завжди є нейтральними, незалежними чи неупередженими. Будь-яка концептуалізація, використання і застосування MIL повинна зробити це твердження прозорим і зрозумілим для всіх громадян.
Принцип 4. Кожен громадянин хоче отримувати і розуміти нову інформацію, знання і повідомлення та мати можливість на спілкування з іншими, навіть якщо він не висловлює це прагнення. Їх права на це ніколи не мають порушуватися.
Принцип 5. Медійна та інформаційна грамотність не набувається одномоментно. Це постійний та динамічний досвід і процес. Його можна вважати завершеним, якщо він включає в себе знання, вміння та установки щодо використання, створення та передачі інформації, щодо медіа та технологічного контенту.
Місія сучасної бібліотеки визначається так: «допомагати своїм користувачам компетентно споживати будь-які повідомлення в мас-медіа та вміти створювати свій власний медіапродукт». Для бібліотек на шляху до МІГ все тільки починається.
