Бібліотека №15 (вул. Виборзька, 36) щиро запрошує до перегляду виставки прекрасних вишитих одягу та картин, виконаних бабусею читачів бібліотеки, Дубіною Катериною Павлівною.

Катерина Павлівна сама опановувала мистецтво вишивання, всі її роботи наповнені любов'ю та надихають оточуючих...

Виставка буде тривати до 16 травня 2014 року.

Весна, яка не відцвітає

Світла пам'ять нащадків!

"11 квітня 95 років тому, в далекому 1919 році в Ржищеві на Київщині народився в багатодітній родині найменшенький Альоша Горбенко, який в 2009 році побачився зі своєю правнучкою Мирославочкою і пішов з цього земного життя, в якому так і не здійснилась його заповітна мрія. А весна, яка вже ось 95-й рік відцвітає, нагадує онукам і правнукам в переддень Дня космонавтики, яким був їх пращур славетної Київської землі, щедрої й багатої, талановитої й коханої.

Більше 60 років Олексій Архипович Горбенко віддав педагагічній роботі на архітектурному фаукльтеті КНУБА, передаючи свій талант художника-живописця молодим митцям, архітекторам нового життя України!

Перша виставка Альоши Горбенка відбулась в 1943 році в блокадному Ленінграді. І ось тут, в нашій бібліотеці імені В.Кудряшова, вперше вперше школярики побачили "живі" портрети солдатів другої світової, які захищали рідну землю, написані молоденьким тоді українським художником - солдатом Альошею Горбенком, і які зберігались все його довге життя разом з ним, в його майстерні на Севастопольській площі.

Вони живі як пам'ять людська!..

В 60-х роках початок Космічної Ери. І Олексій Архипович по завданню українського уряду як "60-тидесятник" свій талант живописця присвятив написанню портретної космічної галереї перших покорителів Космосу. 

"Зустріч П.Поповича в Києві" зберігається в Зірковому містечку в Москві. 

Портрети 12-ти перших космонавтів були передані в музеї та інші держави, бо розпався колишній "Союз 15-ти республік".

І пам'ять людська теж потьмарніла, бо ті, хто були братами і сестрами, зараз, в ХХІ віці почали ворогувати, ділити між собою землі та недра землі.

А найменше покоління України, нашої Солом'янки, кожен рік із задоволенням знайомиться з новими сторінками творчого довгого життя Олексія Горбенка як представника творчої інтелігенції України вільної! І його правнучка Мирослава Горбенко, яка ось уже третій рік відкриває все нові і нові сторіночки свого мистецького роду!

Велика сердечна вдячність за дружбу і патріотизм нашим бібліотекарям! Шануємо, родина Горбенків."

Тетяна Горбенко

 

"Український візерунок"

Чи багато ми бачили чоловіків, які вміють вишивати? І те тільки вміють, а ще й роблять це з великим задоволенням? Мабуть, ні.

Унікальна зустріч з одним таким чоловіком, Згортюком Анатолієм Гордійовичем, відбулася в бібліотеці імені В.Кудряшова.

Пан Анатолій - солом'янчанин, який в "62 роки після довгого трудового моряцького життя пришвартувався в народному українському просторі і став вишивати прекрасні картини".

Протягом двох днів він проводив майстер класи для учнів 5-х та 8-х класів шкіл №187 і №60.

Історія життя Анатолія Гордійовича дуже вразила дітей, а виставка робіт надихнула на нові звершення та залишила в серцях неабиякий відбиток.

Роботи майстра сподобались не тільки дітям. Вони настільки вразили Аллу Олександрівну Горносталь, директора КРД "Росток", що вона показала своїм вихованцям і власні роботи.

Білі вітрила дитинства

                             Елеонора Остринська, 

                                         учениця школи №64

В дитинстві сонячних мрій
Блакитні пливуть горизонти
І в тихім краю з-поміж нив
Колишуться ніжні акорди.

Там солодко пахне ожина
І тихо хлюпоче вола,
Барвіє червона калина
І вітер танцює в степах.

Як солодко спиться веселці,
Що радість знайшла у серцях!
І місяць - серпанок в озерці
Розхлюпує зорі в лісах.

Живи, моє любе дитинства!
У мріях моїх і думках.
І линь, наче мамина пісня,
В дитячих мрійливих очах!
   

М.Сліпченко Весна. Жінка. Краса

Зимовий Київ

Зима - це забуття природи. Це - м'який сон, котрий надає сили. Коли вона об'їжджає небосхил на своїй сріблястій колісниці, спостерігаючи і милуючись своїм творінням, з-під копит її зоряних білих коней злітають маленькі кришталеві іскринки. Вони довго кружляють над сонною землею, придивляючись до неї і не наважуючись доторкнутись до її замерзлої поверхні... Іде сніг. Поступово змінюється земля. Здивовані дерева оглядають свій новий зимовий одяг...

Зима - це досконалість...

Ось якою зиму бачать читачі бібліотеки імені В.Кудряшова для дітей.

А такою її побачив художник Микола Сліпченко.

                      

В рідній мові є вогонь Тараса

9 листопада ми відзначали День української писемності та мови. Цього дня православна церква вшановує пам'ять святого преподобного Нестора-літописця. В цей день стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, проводяться Шевченківські читання.
Наш народ має величезний  масив української писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть.
В бібліотеках нашого району пройшов ряд заходів в рамках загальносистемного мовознавчого тижня "В рідній мові є вогонь Тараса".
Літературна година "Заповіт" Шевченка та історія його створення", конкурс читців "Нащадки славного Тараса" - бібліотека імені І.Багряного

Поетичний альбом "У вінок Кобзареві", спільно з громадським об'єднанням "Культура і суспільство" - бібліотека імені П.Вершигори
















"Плекатимеш мову - цвістимуть слова" - літературна година в народознавчій світлиці "Калина" - БСЧ імені О.Гончара

"Єдиний скарб у тебе - рідна мова" - мовознавча година - бібліотека імені О.Донченка

"Тарасове слово - то правда жива" - літературно - мистецька композиція в бібліотеці імені В.Чапаєва

 "Мова кожного народу - неповторна і своя" - бібліотека імені О.Пироговського.

А ось бібліотека імені В.Кудряшова влаштувала справжнє свято рідної МОВИ, свято рідного СЛОВА "Душа народу бринить у слові". Його відмінністю від інших є те, що бібліотекарі намагались якомога більше стимулювати творчість дітей, реалізувати їхній творчий потенціал і, звичайно ж, підтримувати інтерес до читання і книги.
Захід проведено в партнерстві з кандидатом філологічних наук Данилевською Оксаною Миколаївною, старшим співробітником відділу соціолінгвістики  Інституту української мови НАН України.

























Його учасниками були учні школи №187: 10-а клас виступав, а 6-а клас - глядачі. Свято мови почалося в школі та закінчилось в бібліотеці.

В рамках заходу були проведені соціологічні опитування "Читання як діяльність та право" та "Мова сучасного українського міста"; година запитань і відповідей "Мова: минуле і сьогочасне". Діти роздумували над питаннями що таке жаргон та яка користь від лайки.

Візняк Настя, Шаповал Ольга, Данилюк Оксана, Семенова Олександра та Олефір Марія деламували власні вірші про мову.

Найбільш вразила всіх Мирослава Губар, яка написала п'єсу "Слава і мудрість, або "Кайдашева сім'я" на сучасний лад", яку представила з допомогою однокласників, членів шкільного аматорського театрального колективу "Джерело".

І звичайно ж, виставка "Ой, яка чудова українська мова!" Адже мова - це основа нашої безмежно багатої культури, це наш дух, наш космос, наша душа, наша пісня. Це - МИ!

ГОВОРІТЬ

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м'яко так починайте казати, 

Як воліла б відкритися ваша душа,

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі, 

Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

 Зрозумілі, вагомі й усі вони наші - 

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть,

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

                                   Олесь Лупій

Барви осені

"Барви осені" - тема художньої виставки заслуженого художника України Миколи Сліпченка, яка проходить в бібліотеці імені В.Кудряшова для дітей. Її презентували син художника - Володимир Миколайович з дружиною Вікторією Володимирівною.

Мамі

"Моя мама - вчитель молодших класів. Багато сил, часу, любові та терпіння вона віддає своїм учням. Я хочу поздоровити свою маму та інших мам-вчителів з їх професійним святом - Днем учителя і подарувати свій вірш.

У моєї мами білих два крила

Щоб мене матуся обійнять могла

Ще у неї очі ніжні голубі

Дивляться на мене з ночі до зорі.

Ще у мами личко, мовби золоте,

Ніби це весняне сонечко ясне.

І для мене мама сама дорога!

Як вона прекрасна, лиш вона одна!

                                                              Остринська Елеонора

Україні присвячується

Гречкосій Влада

Яка красива Україна!

Яка красива Україна!

Ось річечка й стара верба,

Ось сонечко, що сяє ясно,

Хмаринки синьо-голуба.

Ось рушничком барвистим в'ється

Весела пісня солов'я...

Люблю я неньку-Україну,

Вона - моя! Вона - моя!

І наростають щастя крила, 

Коли я бачу під ногами

Родючу землю. Біля хати

Прядуть як теплі руки мами.

Любов'ю сповнююсь я швидко,

Коли їсть борщ моя сім'я,

Плека калину земля рідна - 

Вона - моя! Вона - моя!

Мій рідний край

Перешііптуються верби з осокою,

На калині спочиває вранішня роса,

Соловей співа, милується собою - 

Хіба ж усе це не краса?

Небеса блакитні - блакитні

Лиш сонце золоте нас зігріва.

Чи випадково це не річка,

Що ллється дзвінко так, бува?

Здається, чую дихання я поля,

Немов шепоче кожен колосок,

Це, може, вишиванка моя, доля,

Навколо неї в'ється поясок?

І серце хоче мчати, мчати

За села, гори, ліс і гай,

Але навіщо щось шукати - 

Прекрасний всюди він, мій рідний край! 

ПІСНЯ КРИЛ

Михайло Шеремет                                   

Під палацом гріються скелі,

Омиває підніжжя бриз.

Хвиля теплої акварелі

Пригртає самотній мис.

Лабіринтом печер і каміння

Закарбовано рід драконів,

А літописи старовинні 

В павутиння рунічних хронік.

Недосяжні крізь небо зорі

Уплітаються в килим дня.

Між морями - світи просторі,

Між світами лежать моря.

Полинові степи під нами

Розгортаються ген за обрій.

Сильний вітер пашіє снами

Про відлуння боїв хоробрих.

Крила вітру підкорять простір,

Світло дня відкидає тінь.

Наші крила в повітрі - острів,

Наш вогонь - вулканічний кінь.

Наш політ - незабутній танець

У стихії мого вогню,

Де крижини на воду тануть

І світає початок дню.

Світ щодня зустрічають ниви,

Сни світанку, немов акрил.

Кожна мрія - це завжди диво:

Дух польоту - це пісня крил!

                7 листопада 2010 року

Вірш про Київ

Гречкосій Влада

Київ – рідне місто наше,

Всі ми любимо його.
Софія, Лавра – всього краще,
Під схилами стоїть Дніпро.
Який неповторний, мальовничий

Всі можуть бачить краєвид,

У воді тануть таємничо

Золотоверхі куполи.

Мости стоять дуже гожі,

Архітекторів величать,

Автомобілі всі пригожі,

По ним їдуть дуже звично.

Мер наш місто дуже любить,

Він порядок так наводить,

Що не сором показати

Київ іноземним людям.

Пам’ятники старовинні

Прикрашають площі в місті,

Зелені парки і алеї

Наводять думки поетичні.

Я горжусь, що тут родилась,

В сорок третю ходжу школу,

Що займатись маю можливість

Улюбленими справами позачергово.

Прославляймо, бережімо

Все, що місту нашому звичне,

Зробімо його ще кращим,

Хай буде ще більш величним!

Мій рідний край

    Гречкосій Влада

Перешіптуються верби з осокою,

На калині спочиває вранішня роса,

Соловей співа, милується собою –

Хіба ж усе це не краса?

Небеса блакитнії – блакитні,

Лиш сонце золоте нас зігріва.

Чи випадково це не річка,

Що ллється дзвінко так, бува?

Здається, чую дихання я поля,

Немов шепоче кожен колосок,

Це, може, вишиванка моя, доля,

Навколо неї в’ється поясок?

І серце хоче мчати, мчати

За села, гори, ліс і гай,

Але навіщо щось шукати –

Прекрасний всюди він, мій рідний край!

Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став

Гречкосій Влада

Різні такі наші серця,

Одне лиш спільне – наче жар:

Вони палають, коли чують –

Тарас Григорович. Кобзар.

Так, так, Кобзар. За наше існування

Боровся він і бунтував.

Справедливість – ось було його бажання,

Яке Тарас душею в твори виливав.

Писав вірші, писав картини,

Прославився із серцем він удвох,

Боровся все за вільную Вкраїну,

Не втратив той талант, що лав йому сам Бог.

І це не все! Він ще дивує

Душею, справедливістю, пером.

Кобзар нам ще, іще вкарбує,

Немов печатку, Совість і Добро.

ЗЛО БЕЗСИЛЕ СУТТЮ

Михайло Шеремет
Грає правда по нотах тиші,

Вичаклована із мовчання.

Небо скаже снігам колишнім:

- Серед хвиль віднайдіть звучання!

І слова прочитають руни,

Хай не буде ніщо брехнею,

Бо інакше примари - луни

Із галявин прийдуть по неї.

Дужим світлом байдужість бита,

В землю ввілля отруту втоми.

Грозовими дощами змиту,

Забуття її жде потому.

Всім байдужі забуті стіни

З бетонованими плечима.

Сіростелі громаддя глини

За зачиненими дверима.

Стріли вцілять у чорну думку

Вільним вітром понад степами.

Їй ніколи не стачить трунку,

Щоб залити степи під нами.

Світ розіб'є чужаві чари

Безтілесим мечем любові.

Гнів ущухне - і незабаром

Вже повернеться воля знову.

Повінь спинить ворожі грати,

Спокій сповнить обличчя люті.

Щолюдини світ мусить знати:

Зло безсиле у власній суті.

       

                  4 серпня 2010 року

Найсердечніші вітання у Всесвітній день кохання

 А  чи могли юні гуртківці клубу "Таланти і шедеври" бібліотеки імені І.Багряного оминути своєю увагою таке свято як День Святого Валентина? Однозначно: ні! Ось які чудові роботи виготовили вони до свята кохання!

                                       

"Найсердечніші вітання у Всесвітній день кохання" 

Дід Мороз несе у клунку новорічні подарунки

Новий рік у бібліотеці імені І.Багряного для дітей розпочався виставкою новорічно - різдвяних подарунків "Дід Мороз несе у клунку новорічні подарунки", виготовлених умілими руками членів гуртка "Таланти і шедеври". Юні гуртківці не витрачають гроші на придбання сувенірів для друзів та рідних. Фантазія та набута на заняттях в бібліотеці майстерність дають змогу виготовляти подарунки власноруч!

З нем народження, бібліотеко!

                     В І Т А Ю!

Споконвіків про книгу знають люди,

Адже то матінка всіляких знань,

Адже то подруга твоя найкраща,
Райдуга казки і бажань.

Бере початок з начерків в печерах,

А згодом – із глиняних плит.

Була вона й на камені близь моря,

А зараз із паперу зроблена лежить.

Незамінна у житті цім повсякденнім,

Розумним хочеш буть – читай,

У ній сторінки мудрості святої,

Дорожча грошей – так і знай!

І ось зібрались ми у місці цім святім,

Царить тут дух безсмертний, спокій і добро.

Тут рідний запах книги й фарби,

Немов посіяне зерно.

Посіяне зерно весною,

І колоситься, виростає,

Немов золотить нашу душу,

Коли ми мрієм і читаєм.

Бібліотеко наша, з ювілеєм

Хочу тебе я щиро привітати,

Бажаю гарних друзів – читачів,

Щоб вміли твою Книгу славить – прославляти!

Такими словами привітала улюблену бібліотеку імені О.Пироговського з 60-річним ювілеєм її постійна читачка Влада Гречкосій. Дівчинка навчається в шостому класі, а вже має дві збірки поезій. Сподіваюсь, що мине десяток років, і ми радітимемо, що були знайомі з цією дівчиною в період становлення її як поетеси.

Таланти твої, Солом'янко!

  В бібліотеці імені В. Кудряшова для дітей відкрилась цікава художня виставка. Представлені на ній пейзажі й натюрморти належать пензлю самодіяльного художника Сергія Костянтиновича Зайцевського. 

  Художник володіє прекрасним даром - радіти красі світу, що оточує людину, і передавати цю радість глядачам. Ми бачимо світ його щедрими очима. Картини С.Зайцевського сповнені буяння природи, закоханості в усе живе, вражають оригінальним баченням, поетичністю, ліризмом. Палітра художника яскрава і багатобарвна. Роботи завжди закінчені, вони неначе випромінюють енергію та радість світовідчуття. 

   Запрошуємо всіх бажаючих на зустріч з прекрасним за адресою: вул. Солом'янська, 33.