Гречкосій Влада
Перешіптуються верби з осокою,
На калині спочиває вранішня роса,
Соловей співа, милується собою –
Хіба ж усе це не краса?
Небеса блакитнії – блакитні,
Лиш сонце золоте нас зігріва.
Чи випадково це не річка,
Що ллється дзвінко так, бува?
Здається, чую дихання я поля,
Немов шепоче кожен колосок,
Це, може, вишиванка моя, доля,
Навколо неї в’ється поясок?
І серце хоче мчати, мчати
За села, гори, ліс і гай,
Але навіщо щось шукати –
Прекрасний всюди він, мій рідний край!
Немає коментарів:
Дописати коментар