Два українських письменники потрапили у шорт-лист міжнародної літературної премії

Твори українських письменників "Хвороба Лібенкрафта" Олександра Ірванця та "Кілер" Андрія Любки увійшли до півфіналу престижної польської премії "Ангелус".

Як відомо, минулого року цю премію одержала українська письменниця Оксана Забужко. В 2006 році її лауреатом був Юрій Андрухович.

Міжнародна літературна премія "Ангелус" була заснована 2006 року у Вроцлаві (Польща). Її отримує автор із країн Центральної Європи за прозову книжку, перекладену і видану в Польщі протягом останнього року.

Ювілей дня. Марія Заньковецька

4 серпня виповнюється 160 років від дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької, видатної української актриси. «Заньковецкая – страшная сила», – так лаконічно визначив сутність артистичного таланту Марії Заньковецької Антон Павлович Чехов. Видатні сучасники, свідки сценічних тріумфів геніальної української актриси, не скупились на захопливі відгуки і усілякі компліменти цій дивовижній жінці. Її порівнювали то з Елеонорою Дузе, то з Сарою Бернар, то з Марією Єрмоловою. Істина ж полягала в тому, що вона не була схожа на жодну з цих актрис – вона була Марією Заньковецькою. Панас Саксаганський зауважив: «Вона могла затопити театр сльозами» – і це була щира правда – під час гри Заньковецької дехто з надто чутливих глядачів і дійсно втрачав свідомість. Її коронними ролями була Наталка в «Наталці Полтавці» Котляревського, Харитина і Софія в «Наймичці» і «Безталанній» Карпенка-Карого, Одарка і Олена в «Дай серцю волю, заведе в неволю» і «Глитай, або ж павук» Кропивницького, Аза і Цвіркунка в «Циганці Азі» і «Чорноморцях» Старицького. Заньковецька ніколи спеціально не навчалась акторській майстерності, та й якоїсь екстраординарної зовнішності теж не мала. Просто, як сказав один з критиків, «…Господь нагородив її колосальною інтуїцією і унікальним драматичним темпераментом». Вона не складала партитури ролей, а начебто серцем розуміла сутність своїх героїнь і – без штукарства – починала жити їхнім життям. Актриса залишилась байдужою до класичного театрального репертуару – не зіграла ані античних трагіків, ані Шекспіра, чи Мольєра. Незручно почувалася в романтичних ролях. Саме тому й відмовилась від пропозиції перейти на помпезну імператорську сцену, хоча це й обіцяло їй чимало благ… Коханням усього її життя був Микола Садовський, з яким вона дебютувала у жовтні 1882 року в «Наталці Полтавці» на єлизаветградській сцені. Але ще більшою любов’ю був театр, якому вона присвятила всю себе до останку.

Цей день в історії. Анна Франк

70 років тому гестапо була арештована 14-річна єврейська дівчинка Анна Франк (1929–1945), що переховувалась від гітлерівського терору в Нідерландах.  Загинула у концтаборі. Її «Щоденник» – пронизливе документальне свідчення про похмурі, сповнені страху часи нацизму, був опублікований у 1947 році і майже одразу став світовим бестселером. «Щоденник Анни Франк» перекладений багатьма мовами світу, включений до регістру «Пам’ять миру» - Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перший запис Анна зробила у день свого народження, 12 червня 1942 року, останній – 1 серпня 1944. Дівчинка не дожила декілька тижнів до звільнення. Вкрай виснажена, хвора, вона померла наприкінці березня – початку квітня, а вже 15 квітня 1945 року табір Берген-Бельзен був визволений британськими військами. «Німці дзвонять у кожні двері й запитують, чи не живуть у будинку євреї… Ввечері, коли темно, я бачу колони людей із дітьми, що захлинаються плачем. Вони йдуть і йдуть, їх лупцюють, удари й тумаки майже збивають з ніг. Нікого не залишилось – старі, немовлята, вагітні жінки, хворі – всі вирушили в цей смертельний похід». (Запис Анни Франк від 19 листопада 1942 року). 

Мальовнича, маловідома Україна

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік...

В.Симоненко

Високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, потоля у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п'янкі любисток і м'ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах... Це - наша УКРАЇНА! Це - наша земля!

АКТОВСЬКИЙ КАНЬЙОН (Вознесенський район, Миколаївська область)

Сюди, в урочище Долина диявола, їдуть шанувальники містики. У часи скіфів тут проводилися магічні ритуали і тут поховані більшість скіфських царів. Долина вважається місцем сили. Щоб набратися її, потрібно пожити тут близько тижня. Скелі каньйону досягають 100 м у висоту і разом з річками та іншими водоймами утворюють унікальну зону зі своїм мікрокліматом. Це чудове місце для купання і пірнання - річна Гамазенік в глибині Актовського каньйону дуже читса і прохолодна. І численні водоспади!

Неподалік від Актовського знаходиться Арбузинський каньйон. Побачити обидва можна зі скелі Пуп землі - звідти відкривається приголомшливий вигляд. Ще одне унікальне місце - це Трикратський ліс - лабіринт. Він схожий на казковий через те, що там все обгороджено дерев'яними містками, альтанками, стежками. 

БАКОТСЬКА ЗАТОКА (Каменець-Подільський район, Хмельницька область)

Бакотська затока - особливе місце. Її оточують скелі, завдяки чому створюється особливий мікроклімат: багато сонця і немає вітру. Та ще більшої привабливості місцевості додає Бакотський скельний монастир, побудований в епоху Київської Русі. Він розташований всередині скелі і потрапити до нього можна двома способами: спуститися вниз по вибитих у скелі сходинках або на катері підпливти до Білої скелі (її висота 120 м) і піднятися по сходинках. Поруч з монастирем розташовані три джерела мінеральних вод: Північне, Південне і Найпівденніше. Вони вважаються цілющими. Перше відвідують бездітні пари, друге - люди із захворюваннями серця, а третє - із захворюваннями очей. З розваг - купання в найчистішому озері, катання на човні або катамарані, риболовля.

БИРЮЧИЙ ОСТРІВ (Херсонська область) 

Це острів в Азовському морі, який являє собою розширену частину Федотової коси. Зв'язок по суші з материковою частиною доступна тільки влітку, взимку її заливає водою. Територія острова - заповідник, тому тут можна зустріти оленів, ланей, муфлонів, куланів, антилоп, яких тут більше чотирьох тисяч. Узбережжя дуже чисте, з м'яким і дуже дрібним піском. На південно-західній частині коси - маяк Бирючий. Є також млин, пекарня і лазня. А ще серед туристів славиться лікувальна пасіка - посидівши на тапчані з бджолиним вуликом всередині, можна попрощатися з хворобами.

БІЛЕ ОЗЕРО (Владимирецький район, Рівненська область)

Багато людей їдуть сюди не тільки відпочити, але й отримати ліфтинг і спа-ефект. Біле озеро - особливе. Це єдине в Україні озеро з підвищеним вмістом гліцерину у воді, через що має надзвичайні цілющі властивості. Партизани та вояки УПА, що воювали в цих болотах, згадували про цілющу воду Білого озера. Нею вони заживлювали рани, виходжували підстрілених коней.

Туристи розповідають, що озеро дуже чисте і прозоре - дно видно на глибину до двох метрів. Поруч розташовується кілька реабілітаційних оздоровчих комплексів. В озері відмінно ловиться різна риба: карасі, делікатесний вугор, щуки, окуні, а також раки.

МІСТО ТРОСТЯНЕЦЬ (Сумська область)

Перлиною міста вважається дендропарк "Нескучне", який знаходиться в центрі Тростянця. Всі туристи йдуть туди подивитися на кам'яний грот "Німф", збудований на честь 100-річчя Полтавської битви. Також в місті дві церкви зі старовинними іконами і близько десятка джерел з цілющою водою. Кажуть, що якщо вмиватися нею щодня, то будеш виглядати значно молодшим. Всюди в містечку обладнані столики і лавочки. Поруч з Вознесенською церквою розбитий сквер з пам'ятником загиблим воїнам. Тут чисто і доглянуто, рукою подати до будинку Голіцина і Круглого двору, який став домашнім театром князя Голіцина. Туристи захоплено відгукуються про музей шоколаду. Трохи далі від центру розташовані ставки. Місцеві там купаються і засмагають, але вода там не дуже чиста і повно комарів. 

ОЗЕРО КАГУЛ (Ренійський район, Одеська область)

Це найпівденніша точка України (після криму) і заповідна зона. Тут тепло, навіть спекотно, практично немає вітру. Степове повітря дарує легеням хороший заряд бадьорості. Саме тут - місце гніздування багатьох птахів, їхні гнізда можна побачити у вапнистих скелях. Головним достоїнством тутешніх місць є природа та пейзажі. Звідси ви привезете додому не тільки багато фотографій з видами, а й лікувальний чай на весь рік. 
У низині між скель знаходиться власне озеро Кагул. У ньому можна купатися, але дно мулисте. Шматочок озера належить Молдові, а вдалині можна побачити гору Добруджа (Румунія).
НОВА КАХОВКА (Херсонська область)

Місто Нова Каховка - справжня перлина Дніпра. Тут багато ресторанів, дерев'яних пірсів, красивих набережних, розкішна паркова зона, яка тягнеться через усе місто, пляжі на березі Дніпра. Варто відвідати Козацький і Дніпровський остров, де можна спостерігати приголомшливої краси заходи сонця, Собецький лиман , а також озера Довге, Хрещате і Кругле. На останніх двох ростуть водяні лілії.

Нова Каховка вражає своїми природними багатствами, тут знаходиться частина Дніпровських плавнів. Окрім Дніпра, у Новій Каховці є величезна і розкішна паркова зона, яка простягається уздовж берегів по всьому місту: є де поплавати, є де й погуляти тихими літніми вечорами. 
КОЛОЧАВА (Міжгірський район, Закарпатська область)

Село Колочава розташоване на території Національного природного парку "Синевир". Це найдовше в нашій країні село - протяжністю 40 км. Тут є музей під відкритим небом "Старе село", а в ньому - справжнісінька церковно-приходська школа, майстерня лабутенів (чоботарів) ХІХ століття і діюча вузькоколійка, яка в 1959 році використовувалася жителями Колочави для перевезення лісу. Тепер по ній перевозять туристів. Ще в Колочаві є єдина в Україні приватна ферма з розвелення форелі. Шанувальникам нетрадиційної медицини буде цікаво відвідати місцеву бджолину лікарню. Ще розвага - піші тури по мальовничих околицях. 

МИГІЯ (Первомайський район, Миколаївська область)

Мигія - це справжня гірська країна серед неозорих степів, її називають "маленькою Швейцарією" через схожість рельєфу і клімату. Мабуть більш ніде немає такої великої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу, річкових порогів, багатої флори та фауни. Одне з головних визначних пам'яток - Радонове озеро з незвичайно бірюзовою водою. В нього можна пірнати зі скель - підводних каменів немає,а глибина озера - до 42 м. Кращим проведенням часу в Мигії вважають водні розваги: рафтинг, сплави по Південному Бугу на каяках, байдарках і катамаранах. Любителі активного відпочинку можуть спробувати себе у скелелазанні, а ті, хто любить спокійно відпочивати, можуть обмежитися купанням в Південному Бузі або риболовлею в Ландишевому озері. Також можна прогулятися Мигійськими пасовищами, де пасуться коні. 

УСТЬ-ЧОРНА (Тячівський район, Закарпатська область)

Усть-Чорна - це курортне містечко міського типу. Воно розташоване серед дрімучих лісів в живописній улоговині, при злитті річок Брустурянка і Мокрянка, створюючих річку Тересва. Початкова назва Усть-Чорної - Konigsfeld, що з німецької мови перекладається як "Королівське поле". Через погані дороги тут небагато туристів. Одне з найнезвичайніших місць - Полонина Красна (найбільша в Україні). Тут відкривається шалено гарний вигляд і росте багато смачної лохини. Неподалік розташоване відоме в цих краях місце сили Гайсон Гавор, що перекладається приблизно як "відкриває верхні двері". Згідно з повір'ям, тут можна попросити те, чого хочете більше всього на світі. Кажуть, обов'язково збувається. 

Ще одне знатне місце - Свидовецький хребет, де розташовані три нійбільш високогірних озера України. Є тут також дивовижна лісова стежка, прогулюючись по якій можна побачити 20 водоспадів, що перетікають один в інший.

Селище Усть-Чорна знаходиться в самому екологічно чистому куточку Закарпаття в оточенні гірських схолів, покритих лісом. Гірське повітря тут наповнене ароматом хвої, вода в річці чиста, водиться форель. 

Джерело: Вести. Репортер

Ювілей дня. Олена Пчілка

20 липня виповнюється 165 років від дня народження Олени Пчілки (Ольга Петрівна Косач - Драгоманова) - української письменниці, перекладачки, освітньої діячки, етнографа, фольклористки, першої жінки - академіка, члена - кореспондента УАН; матері Лесі Українки, сестри Михайла Драгоманова.

Була редактором-видавцем журналу "Рідний край". Автор поетичних творів, повістей, оповідань, п'єс, позначених впливом ліберально-народницьких і культурницьких ідей, спогадів про М.Старицького, М.Лисенка, М.Драгоманова, етнографічних праць ("Український орнамент", "Українські узори"). 

Максим Славінський згадував: "Сила Олени Пчілки залежала не від того, який політичних переконань вона трималася, навіть не від її літературних заслуг, що їх вона безперечно мала. Сила її була в її індивідуальності". Мабуть саме ця сила дозволила їй багато чого перенести ц житті (смерть дітей - Лесі і Михайла, репресії близьких і рідних). "Вольова, владна, присно-імперативна, одержима "однією ідеєю" - національною, - і, як відомо з усіх про неї спогадів, невідпорно харизматична (у неї закохувалися навіть у страрості)..." (Оксана Забужко "Notre Dame D'ukraine:Українка в контексті міфологій") - такою була Олена Пчілка.