Чорнобиль в інтер'єрі ХХІ століття

26 квітня. Чергова річниця катастрофи планетарного масштабу – аварії на Чорнобильській АЕС, яка надовго залишила свої згубні сліди на значній території України, зумовивши істотне погіршення загальної екологічної ситуації та негативно позначившись на долі та здоров’ї мільйонів людей.

Ця сумна дата спонукає нас, віддаючи належне мужності й жертовності ліквідаторів аварії на ЧАЕС, ще і ще раз переосмислити причини найбільшої техногенної катастрофи в історії людства.

"Чорнобиль в інтер'єрі ХХІ століття" - екологічний набат в бібліотеках Солом'янки.

Бібліотека імені І.Світличного оформила виставку-пам'ять "Чорнобиль...Трагедія...Пам'ять" та провела зустріч з інженером-атомником, учасником ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи, народним депутатом 1-го скликання, доктором філософії, провідним сучасним письменником Володимиром Шовкошитним. Говорили про трагічні події 1986-го, про самовідданість, самопожертву атомників, пожежників, військових, цивільних, про причини та наслідки найбільшої екологічної катастрофи ХХ століття, а також про те, що і як потрібно робити нам, щоб подібні катасрофи не повторювались.

Поспілкувалися з цим поетом, прозаїком, публіцистом, одним із засновників Української екологічної асоціації "Зелений світ" і читачі ЦРБ імені Ф.Достоєвського.

Зі свідком та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Олександром Поліщуком зустрілися читачі бібліотеки імені І.Багряного.

"Не руйнуй земної гармонії" - виставка-застереження в бібліотеці №13, "Пропусти Чорнобиль крізь серце" - виставка в бібліотеці імені П.Вершигори. Бібліотека №11 оформила тематичну виставку "Несе сива Чорнобильська мати цю планету... це хворе дитя", бібліотека №15 - тематичну викладку "Овіяний вічною мужністю кожний їх крок".  

 

Реквієм пам'яті "Чорнобиля чорний біль" провела БСЧ імені М.Лермонтова, урок пам'яті "Незагоєна рана Чорнобиля" - бібліотека імені О.Донченка. 

 

                         Ганна Чубач                      ВЕСНА 1986

Можливо, я колись прощу,

Але забути це не вдасться;

Біда забрала в мене щастя

Радіти теплому дощу.

Можливо, я колись втомлюсь,

Але забути - не забуду:

Бездомний пес по місту блудить,

І я, як всі, його боюсь.

І двір наш зовсім опустів.

Дітей із Києва вивозять.

У матерів - болючі сльози,

І їм не треба втішних слів.

Можливо, я колись навчусь

Міняти гнів на тиху милість.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною.

Мій світ, як хмара над Десною:

Як зупинилась, так стоїть.

Посеред мирних, добрих днів

Така печаль! Така пекучість!

Не «жить», не «буть», а «брати участь» -

Хтось зручно вигадать зумів.

І замість правди напівправда,

Вриває ниточку добра.

І воду п'ємо із Дніпра,

Яку ніхто вже пить не радить.

І бджоли з вуликів летять

На цвіт чорнобильського саду.