18–19 вересня 2025 року під час XV Львівського міжнародного бібліотечного форуму відбулася серія подій культурно-мистецького проєкту «Читаємо Україну: шлях до себе через літературу», який спрямований на популяризацію української літератури як ключового інструмента усвідомлення національної ідентичності та поглиблення антиколоніального дискурсу. Адже саме через книжку ми відкриваємо для себе справжню історію, віднаходимо власні культурні коди та формуємо бачення майбутнього. Серед подій проєкту були літературно-публіцистичні виступи, авторські зустрічі, тематичні дискусії та обговорення, присвячені процесам деколонізації в українській літературі й бібліотечній справі.
Центральна районна бібліотека імені Григорія Сковороди була партнером подій проєкту, тому хочемо поділитися практичними набутками та найцікавішими думками форуму.
Запрошена спікерка, письменниця, літературознавиця, доцент кафедри історії української літератури, теорії літератури та літературної творчості Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тетяна Белімова, провела дві тематичні події.
У перший день на лекції «Крізь літературу до свободи від колоніального мислення» пані Тетяна розкривала основні засади колоніалізму загалом і в літературі, підкреслювала ознаки антиколоніалізму в літературі, робила огляд кращих українських бестселерів історичного плану, частина з яких екранізована.
На другий день під час літературно-публіцистичної дискусії «Переписані сторінки. Розмова про колоніальну спадщину та її місце в літературному каноні» пані Тетяна говорила про літературу українського соцреалізму. І ця розмова наштовхнула на чимало роздумів, адже розуміння багатьох «суперечливих моментів» потрібне бібліотекарям для прийняття виважених рішень: викреслювати з числа національних здобутків чи залишати такими надалі просякнуті ідеологією тоталітаризму книжки. Приміром, деякі твори українських радянських письменників Павла Тичини, Петра Панча, Юрія Смолича, Михайла Стельмаха, Павла Загребельного, Олеся Гончара, Олександра Малишка, Юрія Збанацького, Олександра Корнійчука, що у власних творах відображали добу, на яку припало їхнє життя. А якщо зберігати, то яким чином краще попереджати читача, що це – продукт «викривленої/цензурованої історії»?
На авторській зустрічі «Ідентичність у словах: як сучасна література перемагає колоніальне минуле» письменник та популяризатор історії Олег Криштопа звернувся до ролі читання як процесу самоусвідомлення людини, витоки якого – безперечно, у родині. Доросла національна й особистісна самоідентифікація приходить пізніше, переважно на зламі історії, тож знання й розуміння історії свого народу є критично важливими (тут він навів приклад авторського ютуб-проєкту «Історія для дорослих»). Також на прикладі творів самого пана Олега ми бачимо, як родинні історії стають здобутками національної пам’яті, лягаючи в основу сюжетів книжок.
Далі було спілкування із Мар’яною Савкою «Нові сторінки, сильні голоси: як ми змінюємо світ читанням». Пані Мар’яна повела нас дорогами свого дитинства, із родинного гнізда з безліччю книжок – спільним набутком її батьків, яких, власне, книжки і познайомили, ставши згодом тим інформаційним полем, яке сформувало світогляд самої Мар’яни і завдяки якому вона нині є знаною письменницею, головною редакторкою і співзасновницею «Видавництва Старого Лева», членом Ради Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. А ще пані Мар’яна опікується сучасними літературними фестивалями, як то «Земля поетів» (проводиться щолистопада у Львові), і вони дають неабиякий поштовх пишатися нашими сучасними поетами й поетками!
Але найбільш відповідальним моментом для Центральної районної бібліотеки імені Григорія Сковороди було проведення круглого столу «Бібліотека як форпост: деколонізація через простір і книгу», спікерами якого були: завідувачка науково-методичного відділу Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Світлана Кравченко, директор Львівської муніципальної бібліотеки Василь Кметь, директорка Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука Тетяна Пилипець, голова секції публічних бібліотек УБА Вікторія Задорожна, представники наукових і публічних бібліотек України, головна редакторка журналу «Жінка» Тамара Маркелова, та вже згадані Олег Криштопа і Мар’яна Савка.
Саме під час цієї події було заплановано презентацію грунтовного дослідження “Книжки та автори. Путівник-конструктор з деколонізації”, яке провела і у формі бліц-доповіді представила головна бібліотекарка Центральної районної бібліотеки імені Григорія Сковороди Тетяна Яровицина.
Сам путівник буде оприлюднено пізніше, а поки ділимося питаннями, на які ми спиралися, роблячи цей практичний інструментарій щодо роботи з бібліотечними фондами:
- з’ясувати, яким чином колонізаційні процеси впливають на мислення жителів колонізованих країн (і нас із вами!), зокрема на світогляд письменників, які покликані відтворювати дійсність у літературних творах;
- вивчити, як працює емоційний зв’язок книги й читача та як передаються небезпечні послання, які несуть ідеологічні стигми і штампи і впливають на світогляд;
- розібратися, які періоди, твори і постаті підлягають деколонізації, та вивчити досвід країн, які позбулися колоніальної залежності;
- ідентифікувати і виділити чіткі ознаки колоніалізму в творах та поведінці авторів (письменників, публіцистів, науковців) різних часів з України та країн, пов’язаних із нею спільним колоніальним минулим;
- подати результати дослідження в чіткій, зрозумілій, структурованій формі – своєрідному візуальному путівникові, щоб допомогти колегам з публічних бібліотек півночі і півдня, заходу і сходу вибудувати спільне бачення бібліотечних фондів вільної від колоніальних пут України.
Власне, на основі цих колективних напрацювань була зроблена бліц-доповідь, яка викликала жвавий інтерес у авдиторії. Адже питання очищення бібліотечних фондів давно назріло, молоде покоління має стійкий запит на якісну, вільну й нецензуровану літературу. А наше завдання – забезпечити таку можливість, аби не розчаровувати яснооких і спраглих до знань читачів.
Тож немає іншої ради, як проговорювати в суспільстві ці болючі питання, аж поки вони перестануть лякати і набудуть буденності, з якою просто необхідно щось робити.
Немає коментарів:
Дописати коментар