Афганська війна. Брудна, неоголошена

Афганська війна належить до тих подій ХХ століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.

15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали «Мамо, я живий...».

Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Роки, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям. 

Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика… 

Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти. 

До 30-річчя виведення військ з Афганістану в бібліотеках Солом'янки відбувся марафон пам'яті.

В бібліотеці імені І.Світличного читачі - студенти Київського коледжу транстпортної інфраструктури зустрілися з учасником бойових дій в Афганістані, головою Спілки ветеранів Афганістану Солом'янського району Олександром Сюрхою. До заходу бібліотека оформила тематичну виставку "У війни безжальні очі". 

Бібліотекарі бібліотеки №13 на запрошення голови Спілки ветеранів Афганістану відвідали урочисто-святковий концерт в ЦДЮТ, в приміщенні бібліотеки оформила тематичну виставку "Афганістан: пам'ять священна". Урок історії "Вже далеко Афган... і події криваво-прокляті" відбувся в бібліотеці №11.

"Війна в Афганістані: українська трагедія" - документальний хронограф в БСЧ імені О.Гончара. Урок мужності "Відлуння тих далеких днів сльозою на очах бринить" провела бібліотека імені О.Донченка.

 

Бібліотека імені В.Кудряшова в партнерстві зі Спілкою ветеранів Афганістану Солом'янського району провели презентацію фотоекспозиції "...Окликом з вічності", а також презентацію однойменної книги пам'яті мужніх синів міста Києва, які загинули на війні в Афганістані.

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.